Над судноплавними шляхами відбувається більше ударів блискавки, ніж над прилеглими водами, і винні у цьому люди.
Автори нового дослідження припускають, що справа у викидах аерозольних частинок і сигнали під час руху суден, які призводять до мікрофізичного поліпшення конвекції і електрифікації штормів над морськими шляхами.
Шторми з великим об’ємом конвекційного повітря — з гігантськими купчасто-дощовими хмарами — породжують електричні розряди, блискавки. Електрифікація вимагає високих хмар. Вчені вважають, що аерозолі і частинки пилу можуть призвести до збільшення кількості та зменшення розміру хмарних крапель, які заважають формуванню дощу і, таким чином, сприяють створенню великих хмар.
- У Східній Антарктиді виявили втрату великого озера
- Археологи знайшли докази існування Вавилонської вежі
Дослідники відзначають, що виміряти вплив аерозольних і пилових частинок на блискавці дуже складно, особливо над океанами. Замість цього вони звернули увагу на зв’язок між блискавками над морськими шляхами і прилеглим простором і викидами від судів.
Вчені вивчили більше мільярда ударів блискавок з Всесвітньої мережі локації блискавконебезпечних зон, викиди з Бази даних викидів Глобального атмосферного дослідження і дані з інших джерел.
«Ми виявили, що частота блискавок збільшувалася майже в 2 рази щорічно над двома з основних судноплавних шляхів планети, — пишуть дослідники. — Метеорологічні фактори не можуть пояснити це збільшення, і ми прийшли до висновку, що частинки аерозолів від викидів судів змінюють мікрофізику хмарної конвекції і процеси зледеніння, що ведуть до підвищеного утворення блискавок».
На цьому зображенні можна бачити контури морських шляхів, один з яких йде від північної Суматри на захід, інший — від Сінгапуру на північний схід. Ці лінії не кораблі, а середня кількість щорічних ударів блискавок (вгорі) і дані про викиди (внизу).