Главная / Земля / Чому загинула легендарна Індська цивілізація

Чому загинула легендарна Індська цивілізація

Розкопки на дні Індійського океану допомогли кліматологам знайти нові свідчення того, що легендарна перша цивілізація Землі в долині річки Інд зникла через різку зміну клімату і характер випадання опадів. Їх висновки були опубліковані в журналі Climate of the Past.

«Історія Індської цивілізації — хороший урок для всіх нас. Подивіться на Африку або Сирію — люди покидають їх через схожі зміни клімату. У минулому, люди могли впоратися з подібними проблемами, переселившись на інше місце, але що сьогодні робити жителям півдня США і узбережжя Бангладеш, які незабаром можуть бути затоплені морем?», — заявив Лівію Джосан (Liviu Giosan) з Океанографічного інституту Вудс-Хол (США)

Індська, або Хараппська цивілізація — одна з трьох найбільш древніх цивілізацій, поряд з давньоєгипетською і шумерською. Вона виникла близько п’яти тисяч років тому в долині річки Інд на кордоні між сучасними Індією і Пакистаном і досягла розквіту в 2200-1900 роках до нашої ери.

У цей період виникла система міжміської та «міжнародної» торгівлі, планування міських поселень, санітарні споруди, були стандартизовані мірила і ваги, а вплив Індської цивілізації поширився на весь субконтинент.

Після 1900 року до нашої ери вона почала приходити в занепад, безслідно зникнувши через кілька століть — мегаполіси стародавніх індійців спорожніли, а їхні племена переселилися в невеликі села біля підніжжя Гімалаїв. Багато істориків і археологів пов’язують її загибель зі зміною клімату в регіоні, який через ослаблення мусонів став холоднішим і сухішим на початку другого тисячоліття до нашої ери.

З іншого боку, отримані нещодавно дані по клімат Землі за останні десять тисяч років, показують, що клімат Індостану радикально змінювався і у більш ранні історичні епохи. Це змушує вчених сперечатися про те, чому Хараппська цивілізація не зникла раніше і як на неї реально впливали посухи, зникнення річок та інші кліматичні катастрофи.

Джосан і його колеги спробували розв’язати ці суперечки, проводячи розкопки на території Мохенджо-Даро, Ракхігари та інших центрів Індської цивілізації, а також на дні Індійського океану, в різних куточках узбережжя Пакистану.

Річ у тому, що відкладення раковин планктону, молюсків та інші типи осадових порід є своєрідними кліматичними «літописами», в яких дуже чітко відбивається те, як змінювався клімат Землі в той час, коли вони формувалися.

Наприклад, частки «важких» і «легких» ізотопів кисню можуть розповісти нам про флуктуації температури на Землі, концентрація «важкого» вуглецю — про біорізноманіття та наявності масових вимирання, а частки кальцію і ряду інших металів — про рівень кислотності вод і інших властивостей світового океану.

Використовуючи ці відомості, а також уривки ДНК цього планктону, вчені змогли простежити за тим, як багато прісної води потрапляло в прибережні води океану, і як змінювався рівень опадів під час зими і літа.

Як показали ці спостереження, кінець Харапської цивілізації був пов’язаний не з настанням засухи, а з тим, що характер випадання опадів радикально змінився — зимові мусони стали ще більш рясними, а літні дощі почали випадати все рідше і рідше. Це не так сильно змінило загальну кількість опадів, але зробило долину Інду майже непридатною для життя великих груп людей всередині великих міст.

Подібні зміни, у свою чергу, були пов’язані з тим, що клімат тоді вступав в черговий «малий льодовиковий період«, знизив температури у всіх куточках планети. Це похолодання поступово змінило характер руху вітрів і течій в Індійському океані, що було одним з ключових чинників у зникненні першої цивілізації Землі, вважають вчені.

 
comments powered by HyperComments