Главная / Земля / Вчені говорять про існування мікроконтинента Маврицій

Вчені говорять про існування мікроконтинента Маврицій

Геофізики з ПАР, Німеччини і Норвегії представили прямі свідчення про існування в давнину у центральній частині сучасного Індійського океану мікроконтинента Маврицій, який об’єднував в собі північно-східну частину Мадагаскару, острів Маврикій, найбільшу підводну банку Сая-де-Малья, острови Каргадос-Карахос і південний край півострова Індостан.

d377f5f9b82ec6ecb3857455cdfe97d1

Острів Маврикій розташований в західній частині Індійського океану і належить однойменної республіки, колишньої в різний час колонією Португалії, Нідерландів, Франції і Великобританії. За площею ця ділянка суші рівна 2 040 км?, населення — близько 1,2 мільйона осіб. Геофізики одностайні в думці, що Маврикій виник приблизно дев’ять мільйонів років тому з остиглої лави підводних вулканів, винесеної на поверхню океану.

Так були сформовані безліч островів планети, зокрема Гавайські, Канарські і Курильські. Найбільшим вулканічним островом вважається Ісландія, яка виникла в області розходження Північно-Американської та Євразійської літосферних плит. Маврикій утворився дещо по-іншому, у зв’язку з чим острівна держава останні двадцять років викликає особливий інтерес серед геофізиків, які вивчають історію древньої Землі.

У 1999 році геофізики виявили в пісках Маврикія циркон. Виконане уран-свинцевим методом датування показало, що мінералу від 660 мільйонів до двох мільярдів років. Як древній циркон опинився на порівняно молодому острові? Вчені припустили, що виявлені зразки були частиною стародавньої суші, що пішла під воду, але потоки магми від вивержень підводних вулканів винесли мінеральні частинки на поверхню планети.

Свої висновки дослідники опублікували в журналі Nature Geoscience, описавши і можливу природу древньої суші, якій належали знайдені мінерали. На думку вчених, приблизно кілька десятків мільйонів років тому існував Маврицій — невеликий острів, мікроконтинент, який по площі посів би приблизно четверту частину сучасного Мадагаскару і ще раніше, приблизно мільярд років тому, входив до складу Родинії — суперконтиненту, що включав в себе в тому числі сучасні Індостан і Мадагаскар.

Датування зразків вчені підкріпили аналізом наявних гравіметричних даних, визначенням товщини земної кори, і реконструкцією стародавньої тектоніки (в районі Маврикія границя Мохоровичича, яка визначає середовища з різко різною швидкістю поширення хвиль, розташована на глибині 21 кілометр), яка як раз і показала, що Маврикій і сусіднє Маскаренське плато можуть перекривати стародавній докембрійський мікроконтинент, названий Маврицієм.

Із запропонованою теорією погодилися не всі. Зокрема, француз Жером Дімен заявив, що настільки древній цирконій в пісок Маврикія міг потрапити практично звідки завгодно, зокрема, з корабельним баластом. Також експерт зазначив, що інші геофізики, які працювали у водах поблизу острів Реюньйон (200 кілометрів від Маврикія), ніяких слідів давнього мікроконтинента не виявили. Дімен запропонував свої колегам знайти більш переконливі докази існування Мавриція, зокрема, спробувати виявити древній циркон не в піску, а у твердій породі.

І геофізикам це вдалося. В трахеї, твердій вулканічній породі, були виявлені древні циркони. Датування, також проведене уран-свинцевим методом, показало, що вік знайдених зразків цирконію — від 2,5 до 3 мільярдів років. Дослідники вважають, що архейські циркони, поряд з даними про гравітаційні аномалії та ідентифікацією протерозойських цирконів з пляжного піску, зробленої в попередньому дослідженні, доводять існування континентальної кори під Маврикієм.

Основним завданням нового дослідження було виявлення в будь-якій породі міоценового періоду (існував 5-23 мільйона років тому), знайденої на Маврикії, більш давніх трахітових порід. В якості основного зразка виступив кілограм твердої породи, відправлений для аналізу в Потсдам (Німеччина). Після ретельного огляду, дроблення й очищення, що дозволяють уникнути проникнення сторонніх включень, матеріал просіяли до зерен діаметром менше 500 мікрометрів і промили (для видалення пилу) водою. Висушені зерна пропустили через магнітний сепаратор, який і виділив ізотопи урану. Ці процедури, за словами вчених, повністю виключили потрапляння в досліджуваний зразок стороннього циркону. Всього геофізики датували так 13 мінеральних зерен.

Запропонована наступна теорія формування Мавриція. Його кора, як вважають автори, походить від центрально-східній частині Мадагаскару. Континентальна кора зі східної частини Мадагаскару і західної частини Індії була роздроблена і розосереджена по всій західній частині Індійського океану. Це відбувалося в крейдяний період, 84-92 мільйона років тому, коли розпадалася східна частина суперконтиненту Гондвана, південної щепини Родинії, — тоді розійшлися Мадагаскар і Індостан. Саме в цей час північний Мадагаскар і південний Індостан розділила смуга шириною в 200 кілометрів, зайнята мікроконтинентом Маврицій.

Подальша історія мікроконтинента відома: острів проіснував кілька десятків мільйонів років, а потім, по мірі віддалення Мадагаскару та Індостану один від одного, пішов під води формуючого Індійського океану. Приблизно дев’ять мільйонів років тому древні породи, разом із застиглою лавою, вийшли назовні, сформувавши сучасний Маврикій. Ймовірні залишки мікроконтинента — зокрема, найбільша підводна банка Сая-де-Малья на Маскаренському плато на північ від Маврикія.

Робота вчених дозволяє провести надійну реконструкцію географії древньої Землі, головним чином — ранньої історії Гондвани і Родинії. Тепер, як зазначають геофізики, вони точно дізналися деталі розбіжності Мадагаскару та Індостану. Створення детальної карти розташування мікроконтинентів, що формувалися в районах розходжень давніх суперконтинетів, дозволило б повністю реконструювати формування сучасних материків.

 
comments powered by HyperComments