Головна / Фото / Екскурсія до помешкання кам’яного століття (фото)

Екскурсія до помешкання кам’яного століття (фото)

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (Оцініть статтю!)
Loading...
 
 

Ці будиночки – житла людей ботайскої культури, яка існувала в районі Північного Казахстану більше п’яти з половиною тисяч років тому. Виду ці люди були досить європейського: суміш середземноморського і уральського типів – нормальні уральські хлопці, тільки дикі: металу не знали, користувалися каменем та кісткою.

Ось що представляли собою їх кам’яні знаряддя. Називається мікроліти, розміром приблизно з фалангу пальця або навіть з ніготь – в залежності від призначення. Це такі кам’яні леза змінні для дерев’яного або кістяного інструменту. Вставлялися в пази і закріплювалися смолою.

Археологи перевіряли – тримає майже намертво. Майже – тому що при поломці одного леза його можна було замінити, а не викидати весь інструмент цілком.

Наконечники.

Ну так от, володіючи настільки добротним – за мірками кам’яного століття, звичайно – інструментарієм, будували собі ботайці добротні ж – за тими ж мірками – будинки-напівземлянки, благо нескінченно кочувати слідом за дикими стадами їм було не потрібно: на їх уламках кераміки виявлені сліди кумису.

Ботайці першими ледь не з усіх людей одомашнили коней – доїти можна лише ручного коня – але, схоже, ще не додумалися їх куди-небудь запрягати.

http://go.ad2upapp.com/afu.php?id=869299
Може, і колеса не знали. Зате верхи їздили – знайдені елементи упряжі і сліди від кінських вудил на зубах (а обгризених кінських кісток там багато – спочатку вважали, що мешканці просто полювали на диких коней), але не кочували, а, схоже, просто випасали і розводили коней заради м’яса і молока, як ми корів, і жили на одному місці, де набудували за шістсот років понад 250 круглих напівземлянок.

Там радісно.

Основу житла становила вирита в землі кругла яма глибиною метра півтора – так було жити тепліше. В її стінах могли розташовуватися ніші-полички для різних речей – первісна меблі.

Зверху ставився купол з колод.

Який конопатили мохом і травою, потім накривався шкурами, а зверху все це покривалося саманом, глиною і дерном.

Зверху залишали димовий отвір, під яким розташовувалося вогнище – як в юрті або яранзі.

Спали жителі на помостах різного рівня – а жителів в одній такій хатині могло бути багато, сім’ї були великими і не завжди було зрозуміло, хто батько тої чи іншої дитини – тому найдавніша система спорідненості вважається не по батькові, а по матері.

Житло могло бути багатокімнатним – коли сім’я розросталася, збоку просто тулили ще один купол.

Поруч знаходилися схожі виробничі приміщення, в яких ботайці працювали з каменем, деревом і шкурами, шили одяг, робили горщики. З кісток коня робили долота для обробки дерева, кісток птахів – голки для шиття одягу.

М’ясо заготовляли наступним чином: викопували яму глибиною до метра, в яку складали частини туші коня, потім закривали шкурами та глиною. Зверху розводили багаття, яке горіло до тих пір, поки не вигоряв весь кисень. Після приготування м’ясо могло без доступу повітря перебувати там тривалий час.

На фотографіях все виглядає убогим і замарзаним, але всередині, як не дивно, досить затишно і просторо.

Дуже добре дихається – запахи дерева, вогню і глини.

Світла через димові отвори проникає достатньо, щоб все бачити і знімати з рук без спалаху.

Реконструкція показала, що влітку тут прохолодно і сухо, а в осінньо-зимовий період не спостерігається сильних перепадів температур і при постійному дотриманні основних вимог догляд (своєчасне прибирання снігу, відведення паводкових вод) така напівземлянка служила в середньому по 15-20 років – поки не прогнивали перекриття. Природно, щорічно необхідно було підмазувати стіни, перекриття, внутрішню частину котловану.

Натхнення: www.fresher.ru

 
Loading...
comments powered by HyperComments