Чим краще ми дізнаємося про внутрішнє життя мурашиних спільнот, тим більше ми знаходимо аналогії з нашим людським соціумом. Так, крім робітників і будівельників, цариць і солдатів, няньок і розвідників у них існують і «фармацевти». До такого висновку прийшли вчені, які досліджують лісових мурашок Formica paralugubris. Про це в журналі Ecology and Evolution пишуть Мішель Шапуиза (Michel Chapuisat) і його колеги з швейцарського Лозаннського університету.
Ці мурахи живуть великими громадами, чисельність яких може досягати сотень тисяч особин. Вони будують гнізда-мурашники, підтримуючи в них стабільно теплу температуру і досить високу вологість. Все це робить їх колонії чудовим середовищем для розповсюдження бактеріальних інфекцій. Більшість представників роду Formica борються з ними, дотримуючись гігієни, ретельно очищаючи приміщення мурашника, і один одного. Однак деякі види знайшли ще більш витончені «медичні» підходи.
Вчені звернули увагу на те, що мурашки Formica paralugubris використовують деревну смолу для боротьби з паразитичними грибками, які представляють для них смертельну небезпеку. Лабораторні експерименти показали, що смола, зібрана безпосередньо з дерева, на 50 відсотків менш ефективна в боротьбі з грибком Metarhizium brunneum, ніж смола, забрана з мурашника. Це навело дослідників на думку про те, що в гнізді з нею відбувається щось, що підсилює її протигрибкові властивості.
Тоді вони провели детальний аналіз складу смоли з мурашника, виявивши, що тут вона збагачується мурашиною кислотою, а також – в меншій мірі – бурштиновою. І дійсно, вимочивши ту ж смолу в мурашиній кислоті, вчені показали, що в такій комбінації протимікробний ефект помітно підвищується. У цьому мурахи дивно схожі на людей. Вони також збирають «природну» субстанцію і обробляють її самостійно синтезованою речовиною, отримуючи лікарський препарат високої ефективності.