На Венері панує «електричний вітер», достатньо потужний, щоб видалити із верхніх шарів атмосфери планети компоненти води – і цей механізм міг відігравати значну роль у зникненні океанів з поверхні планети, згідно з новими результатами вчених місії Venus Express Європейського космічного агентства.
Венера схожа з Землею щодо розмірів і гравітації, і існують докази того, що в давнину на її поверхні існували океани води. Однак при температурах на поверхні близько 460 градусів Цельсія всі океани з часом зникли, і в даний час Венера є непридатною для життя. Тим не менш, в товстій атмосфері Венери, щільність якої перевищує щільність атмосфери Землі приблизно в 100 разів, знаходиться від 10000 до 100000 разів менше води, ніж в атмосфері Землі. Очевидно, вплив якогось таємничого фактора призводить до видалення з атмосфери планети всього цього пара, і в даний час вчені схиляються до версії, за якою ранні водяні пари дисоціювалися на водень і кисень: легкий водень залишив атмосферу Венери, в той час як кисень окислив гірські породи протягом кількох мільярдів років. Крім того, свій внесок у втрату води планетою вносили і потоки заряджених частинок сонячного вітру, які забирали з собою водень і кисень з атмосфери.
Проте в новому дослідженні, фінансованому НАСА, вчені місії Venus Express на чолі з Глином Колллінсоном з Центру космічних польотів ім. Годдарда, США, виявили, що значно більшу роль, ніж передбачалося, видаленню води з поверхні Венери міг зіграти «електричний вітер», що викликається електричним полем планети.
Команда зміряла електричне поле Венери за допомогою електронного спектрометра, компонента інструменту ASPERA-4, встановленого на борту зонда Venus Express. Несподівано для себе вчені виявили, що це поле дуже могутній – могутніший, ніж його аналог на Землі не менш ніж у п’ять разів.
Автори роботи вважають, що ці результати мають велике значення не тільки для вивчення Венери, але і можуть пояснювати втрату Марсом його атмосфери у космос, так як аналогічні процеси можуть протікати на поверхнях інших планет земної групи.
Дослідження вийшло в журналі Geophysical Research Letters.