Вчені з США поклали край півстолітній геологічній спекуляції. Вони ретельно вивчили процес, який змушує валуни з чорного доломіту рухатися по дну висохлого озера Рейстрек-Плайя в Долині Смерті. Дослідники виявили лід, який штовхає камені по дну озера, і він схожий на бите скло.
Досі ніхто з учених не зміг пояснити, яка невидима сила рухає сотні кам’яних уламків і залишає доріжки позаду них.
“Це чудово – брати участь у розкритті такого роду громадської таємниці”, – говорить океанограф Річард Норріс (Richard Norris) з Інституту океанографії Скріппса в Ла-Хойя, який керував дослідженням.
Раніше геологи припускали, що провідну роль у цьому дивному русі відіграє поєднання вітру, дощу і льоду. Однак мало хто очікував, що відповідь криється в тонких, як шибки, крижинках, рухомих легким вітерцем (а не штормовими вітрами).
Читайте також: Десятка дорогоцінних рідкісних каменів
Рейстрек-Плайя знаходиться на висоті 1130 метрів над рівнем моря, в трьох годинах їзди від найближчого міста. Вона оточена горами і ночами температура там може іноді падати до нуля. Дослідники почали вивчати регіон в 2011 році, створивши метеостанцію й розставивши безліч камер і помістивши на камені GPS-датчики. Як тільки якийсь камінь починав рухатися, пристрої записували його положення і прискорення. Скептики вважали, що ніяких результатів дослідній групі не дочекатися і це буде найбільш нудний експеримент в історії науки.
Однак коли дослідники прибули на місце в грудні 2013 року, щоб перевірити прилади і замінити батареї, вони виявили, що за Рейстрек-Плайя розлилося озеро, яке охоплює близько третину майданчика довжиною 4,5 кілометра (це місце саме по собі є висохлим озером і іноді заповнюється водою). Глибина була всього 7 сантиметрів, і вночі озеро замерзало. Одного разу вчені сиділи на південній частині узбережжя і почули тріск – це були камені.
Команда спостерігала, як лід рухався повз каменів, часто розвалюючись на шматки, але все-таки злегка проштовхуючи їх вперед. Темп був занадто повільний, щоб визначити швидкість на око. Коли лід розтанув, очам вчених постали чіткі стежки, залишені більш ніж 60 рухомими каміннями.
Потім, 9 січня 2014-го, Норріс повернувся в цей регіон і записав на відео рух блукаючих валунів. Він надав виданню PLOS ONE фотографії до руху і після, а також метеорологічну інформацію. За його даними, найдовший шлях каменю склав 224 метри.
Читайте також: У Тунісі в центрі пустелі з’явилося загадкове озеро
Уламки породи в цій місцевості рухаються рідко і повільно. За словами Норріса, вони можуть рухатися одну хвилину і залишатися в спокої мільйон хвилин. За словами вчених, рухає їх дуже рідкісне поєднання води і льоду.
Озеро має бути достатньо глибоким, щоб на ньому утворився плавучий лід, і в той же час досить дрібним, щоб валуни залишалися на поверхні. Лід повинен бути тонким, але досить міцним, щоб разламаться на великі шматки, за якими можуть рухатися камені.
Крім того, ночі з заморозками повинні змінюватися сонячними днями з легким вітром, який буде пересувати по озеру лід. Тільки таке незвичайне поєднання умов може породити загадкове явище.
Втім, іноді поштовхи льоду можуть бути настільки сильними, що їм вдалося викорчувати телефонні стовпи. Таке сталося на озері в штаті Невада в 1952 році. Тоді була зламана трансконтинентальна телефонна лінія.
[youtube]K_QoFxDPzgo[/youtube]