Главная / Здоров'я / Шлунок сам стежить за часом прийому їжі

Шлунок сам стежить за часом прийому їжі

 
 

Шлунок сам стежить за часом прийому їжіУ шлунку знаходяться нерви, що працюють як «внутрішній годинник», такого висновку дійшли австралійські вчені у своєму новому дослідженні, опублікованому в журналі Neuroscience.

Фахівці з Університету Аделаїди виявили, що шлунок не тільки перетравлює їжу, а й визначає, наскільки людина сита і котра зараз година.

У рамках дослідження вчені вивчали 8-тижневих мишей, щоб визначити, як нерви в шлунку розтягують процес прийому їжі на 3 рази в день. У результаті було виявлено, що коли нерви повинні бути активні, вони демонстрували знижену чутливість до розтягування, яке відбувається під час прийому їжі.

«Чутливість нервів визначає швидкість передачі сигналу в мозок про наповненості шлунку. Протягом дня в період неспання, чутливість нервів в шлунку — мінімальна», — коментує доктор Стівен Кентіш (Stephen Kentish), провідний автор роботи. «При цьому вночі, коли тілу не потрібно багато енергії, нерви реагують швидко, повідомляючи мозку, що пора припинити їсти».

Результати дослідження багато в чому пояснюють, чому у людей, що працюють ночами, спостерігаються певні відхилення, такі як зайва вага.

Автори також зазначають, що миші були чутливі до незначних зсувів часу пробудження — навіть на кілька годин. У результаті таких зсувів у мишей змінювався апетит.

Вчені вважають, що при розробці дієти, перш за все, потрібно звертати увагу на те, в який час приймається їжа, не роблячи основного наголосу на самі продукти.

«Незважаючи на те, що експеримент проводився на лабораторних мишах, ми вважаємо, той же самий процес властивий і організму людини. Ми сподіваємося продовжити дослідження і з’ясувати, чи змінюється експресія гормону голоду, лептину, у мишей протягом 24 годин, і як цей процес може взаємодіяти з внутрішніми годинами», — підсумовує доктор Кентіш.

У попередньому дослідженні на аналогічну тему вчені виявили, що робота в нічний час або понаднормово призводить до розвитку ожиріння.

Натхнення: www.medlinks.ru

 
 
comments powered by HyperComments