Головна / Земля / Сонячна активність досягла рекордно низьких значень

Сонячна активність досягла рекордно низьких значень

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (1 оцінок, середнє: 4,00 из 5)
Загрузка...
 
 

Спостереження за змінами світила показують, що рівень магнітної активності в надрах Сонця в останні роки помітно знизився і досяг рекордно низьких значень, що вказують на потенційно незворотні зміни в роботі його надр, йдеться в статті, опублікованій в журналі MNRAS.


«Останні піки активності Сонця були рекордно низькими, і в ході поточного циклу його мінімум був незвично довгим. Буде дуже цікаво стежити за тим, якщо мінімум наступного циклу буде таким же, як в минулий раз, чи він повернеться до норми. Навіть якщо це станеться, і цей «штиль» на Сонці буде одиничною подією, нам все одно, буде цікаво дізнатися про те, чому він виник», — розповідає Івонна Елсворт (Yvonne Elsworth) з Університету Бірмінгема (Великобританія).

Сонячна активність визначається кількістю плям і спалахів на Сонці, пов’язаних із змінами магнітного поля світила. Цикл сонячної активності — від максимуму до максимуму — триває приблизно 11 років. У роки активного Сонця посилюються і частішають магнітні бурі, які можуть викликати як технічні проблеми, так і нездужання у людей, частіше спостерігаються полярні сяйва.

Як пояснюють вчені, до недавнього часу Сонце знаходилося у фазі так званого великого сонячного максимуму, в ході якого активність світила була трохи вище багаторічної норми. Проте нинішній, 24-й цикл, який почався в січні 2008 року, виявився рекордно слабким, і один час астрономи побоювалися того, що світило впадає в «сплячку», проте відновлення його активності в 2015 році частково розвіяло ці підозри.

Елсворт і її колеги знайшли перші свідчення того, що всередині Сонця можуть відбуватись фундаментальні зміни в роботі його магнітного поля, що породжують плями і спалахи активності, вивчаючи дані по світилу, які бірмінгемська обсерваторія BiSON збирала з 1985 року по нинішній день.

За цей період, як розповідають науковці, три цикли сонячної активності змінили один одного. Один з них, 22-й, був «нормальним», а два останніх — несподівано слабкими. Спостерігаючи за тим, як акустичні хвилі, породжувані процесами у верхніх шарах Сонця, поширюються по його надрами, учені намагалися зрозуміти, чи змінилися характер роботи магнітних полів у його надрах і манера руху породжують ці поля потоків плазми.

Як показали дані спостереження, в надрах Сонця відбувається щось незрозуміле, сліди чого не зникали повністю з початком кожного нового сонячного циклу. Наприклад, знімки і дані з BiSON показують, що товщина шару, де народжуються приповерхневі магнітні поля, з кожним новим циклом зменшувалася, що вплинуло на поведінку плям на поверхні світила.

Крім того, змінилося і те, як рухається поверхня Сонця — в останні два цикли обертання світила сповільнилося в його приполярних регіонах, розташованих в районі 60-ї паралелі південної і північної широти.

Чому це сталося, астрономи поки що не знають, як і того, чи буде це продовжуватися в ході наступного циклу активності, який почнеться через два роки. Зараз кількість плям на Сонці поступово падає, і вчені очікують, що їх кількість знову може досягти рекордно малих значень.

Якщо тренди 24-го циклу повторяться, то, як вважають Елсворт і її колеги, цілком можливе настання певного аналога Маундерівського мінімуму, періоду аномального спокою на Сонці в 1645-1715 роках, з існуванням якого пов’язують тривалий період похолодання клімату на початку Нового часу.

 
Loading...
comments powered by HyperComments