Главная / Земля / В Стародавньому Римі міг існувати китобійний промисел

В Стародавньому Римі міг існувати китобійний промисел

Фрагменти кісток китів, знайдені на території римських колоній на узбережжі Іспанії, можуть вказувати на те, що дві тисячі років тому в Середземному морі водилися кити, а римляни полювали на них.

В Древнем Риме мог существовать китобойный промысел

Про те, яку рибу ловили і їли в давнину, вчені дізнаються за знахідками на місцях обробки морепродуктів. Але довести таким чином існування китобійного промислу дуже складно: кити — археологічні «невидимки», на відміну від інших кісток тварин, кістки китів рідко доставляються до місць переробки і рідко зберігаються.

В Європі таких знахідок практично немає, та й кити не водяться в Середземному морі, так і на сході Атлантики їх не бачили вже два століття. На гладких китів, які воліють триматися узбережжя, європейці полювали до кінця середньовіччя, але зараз вони трапляються виключно у берегів Північної Америки.

Досі вчені сумнівалися в тому, що кити колись водилися в Середземному морі. З точки зору клімату воно не дуже відрізняється від тихоокеанських та атлантичних вод, куди кити приходять вирощувати молодняк, але крім кількох згадок в історичних документах існує тільки одне свідоцтво про китів в Середземномор’ї — фотографії, зроблені ізраїльськими екологами в 2010 році. Цей унікальний випадок пояснюють тим, що цей конкретний кит заблукав і заплив в Середземне море.

Але кілька знахідок з римських колоній в околицях Гібралтарської протоки можуть вказувати на те, що дві тисячі років тому кити (сірі і північні гладкі) плавали в Середземному морі біля берегів сучасної Іспанії. Ана Родрігес, біолог з центру вивчення екології CEFE у Франції і її колеги опублікували в журналі Proceedings of the Royal Society B роботу, в якій вчені аналізують походження десятка кісток із запасників європейських музеїв, які були знайдені на території археологічних пам’яток Римської імперії.

З десяти кісток, зібраних у запасниках археологічних музеїв Європи, одна виявилася слоновою, і одна — дельфінячою, ще сім абсолютно точно належали китам, походження ще однією — під питанням. Висновок зоологів підкріпили аналізом ДНК і колагену — білка, склад якого різний у різних таксономічних груп і який зберігається краще генетичного матеріалу. Всі кістки були знайдені на території п’яти римських пам’яток біля Гібралтарської протоки. Інші знахідки в цих місцях свідчать про існування там підприємств по переробці риби та морепродуктів: римляни солили там рибу. Радіовуглецевий аналіз підтвердив, що знахідки відносяться до часу існування римських колоній на Піренейському півострові.

Автори дослідження вважають, що їх результати доводять існування великих популяцій сірих і північних гладких китів в Середземному морі. Це почасти підтверджується письмовими джерелами: Пліній Старший в «Природній історії» описує китів, що приходять з дитинчатами до узбережжя поблизу Кадіса — міста на південно-заході сучасної Іспанії. А якщо в море водилися кити, римляни могли на них полювати. Для полювання на сірих і північних гладких китів не потрібно віддалятися від узбережжя так далеко, як це вимагається для полювання на кашалотів і горбатих китів. Сірі і гладкі кити рідко покидають прибережну зону, тому римських кораблів повинно було бути досить для організації китобійного промислу, відзначають автори роботи.

Колеги згодні з авторами дослідження не у всьому. «Мова йде про купку кісток, датованих з розкидом в кілька сотень років; цього недостатньо для доказу того, що римляни займались китобійним промислом. Крім того, якщо б вони систематично полювали на китів, це відбилося б в образотворчому мистецтві та письмових джерелах. Римляни писали про все, чим займалися, є багато літератури про те, що вони їли, у тому числі риби та морепродуктів, але китове м’ясо в цих джерелах не згадується», — зазначає Еріка Роуан (Erica Rowan), фахівець з історії античності з коледжу Ройял-Холлоуей при Лондонському університеті.

Натхнення: www.popmech.ru

 
comments powered by HyperComments