Підземні акведуки в Ірані. Вражаючі інженерні споруди побудовані в давнину. Якщо подивитися на цю країну з космосу, то вона постане перед нами в коричнево–жовтій панелі. Тут немає великих лісових масивів, як немає і великих річок.
Можна сказати, що це країна гір і пустель. Тим не менш, історія цієї країни дуже давня, і народ цієї країни може пишатися своєю культурною спадщиною та внеском у розвиток людської цивілізації. Країна, про яку я кажу, колись називалася Персія, а зараз називається Іран.
Але не про історію самої країни я хочу розповісти вам у цьому пості. Ні, мова піде про воду. Не дивно, що в Ірані, з його кліматом і природними умовами, вона являє собою особливу цінність.
Кожен народ вирішував проблему нестачі води по–своєму. Люди завжди намагалися селитися поблизу джерел води. Якщо, зі зростанням населення, води не вистачало, то вони будували акведуки або рили колодязі та канали.
В цьому плані перси були поставлені в особливі умови. В їхній країні немає таких великих річок, як у сусідньому Іраку, тому створювати мережу каналів вони не могли. Будувати акведуки довжиною в десятки кілометрів вони теж не стали. Вони знайшли інше рішення.
Ці штучні підземні річки називаються канатами, а будівельників і доглядачів цих річок називають моханді. Це дуже древня професія. Відомо, що канати існували 2500 років тому, але можливо, що такий спосіб доставки води застосовувався в Персії і раніше.
Довжина канатів досягає десятків кілометрів, а глибина залягання 200 метрів. Складно уявити, які зусилля людям доводилося витрачати на будівництво канатів в давнину, якщо у наші дні бригада із 7 осіб із застосуванням механізованого інструменту прокладає 20–кілометровий канат за 8 років.
Моханді в Ірані є почесною професією, а перед початком будівництва нового канату завжди влаштовують свято. Звичайно, сьогодні з появою сучасних технологій впливовість цих людей знизилася, але раніше це були одні з найбільш шанованих людей у сільських районах.
Гроші на будівництво каната збирали з усіх жителів села і частки води (паї) завжди цінувалися дуже високо. Паї передавали у спадок або у вигляді приданого.
З космосу канати видно як низка колодязів приблизно через кожні 50 метрів.
Натхнення: earth-chronicles.ru