Меркурій — найменша і найменш вивчена планета земного типу. Тим не менш, навіть наших сьогоднішніх знань досить, щоб зрозуміти, що ця планета у чомусь нетипова. Він дуже маленький і дуже важкий, а, крім того, його надра, ймовірно, гарячі.
У жовтні до Меркурія стартує зонд BepiColombo — спільний проект Євросоюзу та Японії. Цей момент з’явився французьким ученим Бастіану Брюже (Bastien Brugger) і Тома Ронне (Thomas Ronnet) відповідним для того, щоб запропонувати свою концепцію формування планети, яка, можливо, уточнить завдання, що стоять перед АМС.
З точки зору авторів, Меркурій був першою планетою Сонячної системи. Він сформувався з випарів планетезімалей, що були близько до Сонця. Брюже і Ронне провели комп’ютерне моделювання виникнення Меркурія і прийшли до висновку, що планета має щільну і, ймовірно, гарячу мантію, яка має у своєму складі багато заліза. Його там повинно бути значно більше, ніж можна виявити на поверхні. Крім цього найближча до Сонця планета відома високим вмістом сірки.
Меркурій належить до планет земної групи. За своїм фізичним характеристикам Меркурій нагадує Місяць. У нього немає природних супутників, але є дуже розріджена атмосфера. Планета володіє великим залізним ядром, що є джерелом магнітного поля, напруга якого становить 0,01 від земного магнітного поля. Ядро Меркурія складає 83% від усього обсягу планети. Температура на поверхні Меркурія коливається від 80 до 700 К (від -190 до +430 °C). Сонячна сторона нагрівається набагато більше, ніж полярні області і зворотна сторона планети.
Радіус Меркурія складає всього дві з половиною тисячі кілометрів, що менше радіуса супутника Юпітера Ганімеда і супутника Сатурна Титану (двох найбільших супутників планет Сонячної системи). Незважаючи на менший радіус, Меркурій перевершує Ганімед і Титан по масі. Середня густина Меркурія досить велика — 5,43 г/см3, що лише трохи менше густини Землі.
Висновки вчених будуть представлені на Європейському планетарному науковому конгресі (EPSC) 2018 року в Берліні.