Ви ніколи не замислювалися над тим, як вам вдається впоратися з нескінченним потоком даних, які наповнюють наше життя? Маленькі ельфи в голові постійно в праці, створюючи все, що тільки може знадобитися – від маленьких алгоритмів, які автоматично виконують найпростіші завдання, до складних додатків, які працюють у фоновому режимі, беручи на себе турботу про все наше життя. І все це можливо тільки тому, що наше життя – це алгоритм, а наш мозок – це операційна система.
Один з таких цифрових алгоритмів, який привертає найбільшу увагу, це алгоритм «IF»: «якщо виконується ця умова, зроби це». Подібні алгоритми є найпростішими рецептами, які можна створювати і навіть викладати в Інтернеті. Себто воно схоже на те, як ви обмінюєтеся кулінарними рецептами,а зараз ви можете також обмінюватися комп’ютерними алгоритмами з людьми зі всього світу. Можливо, колись ці прості алгоритми стануть дуже потужними, по суті «другим мозком для збереження, обміну та організації інформації» нашого життя.
Ми входимо в інформаційну еру розвитку цивілізації, коли алгоритми починають правити світом. Алгоритми визначають, які результати пошуку ви побачите в Google, і які пости відобразяться у вашій стрічці на Facebook. Алгоритми навіть роблять можливим створення штучного інтелекту. Як тільки ви зумієте перевести елементи свого реального фізичного життя в послідовності 0 та 1, ви зможете використовувати нові інструменти, які будуть включати в себе інструкції з виконання простих повсякденних завдань. Окремо, кожне з цих дій може займати по кілька хвилин вашого завантаженого цифрового життя. Тепер вони зможуть виконуватися миттєво.
З більш широкої перспективи, Інтернет переходить від простого перегляду контенту до виконання операцій над контентом за допомогою штучного інтелекту. Якщо говорити коротко – то зараз ми переживаємо перехід від наглядаючих інструментів до алгоритмічним. Ми фактично створюємо другий мозок завдяки базовим навичкам програмування. Ціла група сайтів – Screenr, Google Reader, Diigo, delicious, Instapaper, Evernote, Pinterest, Social Cast – перетворюються в частини величезного другого мозку, який здатний встановлювати стосунки між контентом, який ми створюємо онлайн за допомогою різних веб-сервісів.
У процесі цього людський мозок стає скоріше операційною системою, ніж обчислювальною машиною. Візьміть до прикладу той спосіб, яким поточне покоління сприймає Інтернет – як різновид деякої спільної зовнішньої пам’яті:
«У нас немає потреби запам’ятовувати несуттєві деталі: дати, суми, формули, прізвиська, точні визначення. Для нас достатньо мати уявлення про загальну суть, яка необхідна для обробки інформації та скріплення її з іншими фактами. Як тільки нам знадобляться деталі – ми можемо знайти їх в лічені секунди. Подібним чином, у нас немає потреби бути експертами у всьому, оскільки ми знаємо, де знайти людей, які спеціалізується в тому, що не вміємо ми, і яким будемо довіряти ».
Зараз йде багато розмов про те, що відбувається зникнення меж між нашим онлайновим і оффлайновим життям. Цікаво, що з розвитком нового покоління інструментів, алгоритмів і утиліт, ми, цілком можливо, досягнемо нової точки у створенні штучного інтелекту. Ми звикли говорити в термінах «ліва рука не знає, що робить права». Скоро нам, можливо, буде потрібно нова метафора: «другий мозок не знає, що робить перший».
Источник: www.wakingtimes.com
[poll id=”1″]