Японські фахівці з археології детально реконструювали 75 реплік кам’яних інструментів, подібних до тих, якими користувалися мешканці верхнього палеоліту для різання та обробки деревини. Потім ці відтворені інструменти були піддані низці випробувань, щоб виявити специфічні моделі зносу, пов’язані з такою діяльністю.
Результати, викладені в дослідженні, опублікованому в Journal of Archaeological Science, мають на меті поглибити наше розуміння фактичного застосування цих стародавніх інструментів, знайдених на археологічних розкопках.
Кам’яні знаряддя праці слугують основним вікном у матеріальну культуру епохи палеоліту, оскільки їхнє систематичне виробництво налічує майже три мільйони років. Ці артефакти, класифіковані за формою та майстерністю виготовлення, часто приховують своє справжнє призначення. Трасологія, дослідження зносу цих інструментів, допомагає археологам розкрити їхні функції, вивчаючи збережені сліди використання, чи то від обробки дерева, чи то від обробки шкур, чи то від інших видів діяльності. Це дослідження передбачає виготовлення реплік інструментів і використання їх у низці завдань, щоб згодом проаналізувати отримані моделі зносу – метод, відомий як експериментальна археологія.
Акіра Івасе (Akira Iwase) з Токійського університету Метрополітен і його колеги зосередилися на кам’яних інструментах з відполірованими краями, які, як припускають, були сокирами або долотами епохи верхнього палеоліту, що, ймовірно, використовувалися стародавніми японцями для роботи з деревиною. Однак, точні функції цих інструментів залишалися спекулятивними до цього дослідження.
Щоб заповнити цю прогалину в знаннях, команда зайнялася експериментальною археологією, створивши 75 реплік цих інструментів з таких матеріалів, як напівнефрит, рогівка і туф. Розміри та вага цих копій були ретельно зафіксовані. Хоча археологічні знахідки були окремими кам’яними артефактами, команда припустила, що стародавні люди могли використовувати композитні інструменти, що призвело до створення різних типів ручок для реплік, в результаті чого з’явилися різні типи інструментів: долота, сокири і зубила.
Akira Iwase et al. / Journal of Archaeological Science, 2024
Ці знаряддя були використані в десяти різних експериментах, що включали рубання дерева, обробку рогу та кісток, зішкрябування шкіри та розбирання туш тварин, серед іншого. Частина цих інструментів піддавалася інтенсивному використанню до тих пір, поки не зламалася або не стала непридатною для використання, тоді як інші регулярно оцінювалися на предмет зносу після певної кількості застосувань. Крім того, частина інструментів пройшла неутилітарні випробування, наприклад, їх носили в шкіряних сумках або топтали ногами, щоб зафіксувати моделі зносу, не пов’язані з використанням.
Після експериментів інструменти були ретельно очищені та проаналізовані як візуально, так і за допомогою електронних мікроскопів, щоб задокументувати характерні пошкодження, полірування та характер зносу, особливо ті, що пов’язані з обробкою деревини. Цей комплексний аналіз допоможе розширити інтерпретацію артефактів епохи палеоліту, зокрема, визначити, чи дійсно вони використовувалися для обробки дерева. Дослідження також показало, що хоча ці інструменти були ефективними для роботи з деревиною, вони були менш придатними для обробки таких матеріалів, як ріг і кістка.