З унікального спостережного поста — Міжнародної космічної станції (МКС) — данський астронавт Андреас Могенсен зробив унікальні фотографії і відео рідкісних елементів грози.
Вчені експерименту «Тор» використовували кадри астронавта, щоб поспостерігати за невловимою електричною активністю. На фотографіях фахівці побачили пульсуючий блакитний джет, який розтягнувся на 40 км — рідкісне явище, яке дуже складно досліджувати. Результати спостережень показали, що потужні електричні розряди частіше формувалися на вершині шторму. Із землі можна спостерігати чудові блискавки, але, на жаль, хмари приховують від нас активність, яка відбувається в найвищих шарах.
Коли Могенсен пролітав над Бенгальською затокою зі швидкістю 28,8 тисячі км/год, він використовував найбільш чутливу камеру МКС, щоб записати грозу. На знімках можна розгледіти блакитні бульбашкоподібні розряди в поверхневому шарі хмар, які поширюються на 4-9 кв. км і відбуваються близько 90 разів у хвилину. Блакитні поверхневі розряди потрапили на камеру вперше.
Дослідження також показало червоні завитки, створені спрайтами (потужними електричними розрядами), які тривають лише кілька мілісекунд. Через стислості їх дуже складно виявити. Неймовірні фотографії захопили вчених, так як показали грозові-атмосферні взаємодії, які погано вивчені. У будь-який момент майже 1,8 тисячі гроз відбуваються десь у світі і, хоча спостерігати їх з Землі досить просто, вивчення їх верхніх шарів — складне завдання.
Хмара блокує активність нагорі, поглинаючи блакитне світло, створене блискавкою. Наукова команда експерименту «Тор» запропонувала першому датському астронавтові на борту космічної станції знімати грози. У вересні 2015 року Могенсен зробив короткі відео гроз над Індією і через кілька годин вислав їх на Землю.
Зазначимо, що астронавт не кидався до ілюмінатор з камерою кожен раз, коли на Землі відбувалися грози. Наукова команда передбачала утворення грозових штормів, а потім вносила їх у розклад Могенсена щонайменше за три дні. Вчені сподіваються, що інші астронавти продовжать участь в експерименті «Тор», коли на станції встановлять ASIM, інструмент для спостереження за атмосферно-космічною взаємодією.