Кожен рік, починаючи з 2011-го, пінгвін на ім’я Діндім припливає в гості до свого найкращого друга, з яким зустрівся на одному з бразильських пляжів.
Жуан Перейро ді Суза колись працював каменярем і рибалкою. Зараз йому 71 рік, і він давно на пенсії. Якось він знайшов на пляжі магелланского пінгвіна, покритого в’язкою, схожою на нафту субстанцією. Бідолаха був ледь живий. Жуан взяв пінгвіна додому і виходив його. А коли Діндім одужав, то довго не хотів покидати свого рятівника. Потім він все ж возз’єднався зі своїми родичами і Жуан був упевнений, що ніколи більше не побачить свого підопічного.
Яке ж було його здивування, коли на наступний рік Діндім повернувся «погостювати». Потім те ж саме відбулося ще рік тому, і з тих пір так кожен рік.
«Я полюбив цього пінгвіна як власну дитину і думаю, що пінгвін теж полюбив мене, — зізнався Жуан в інтерв’ю місцевому телебаченню. – Він більше нікому не дозволяє до себе торкатися. Він сидить у мене на колінах, довіряє мені мити, годувати сардинами і брати на руки».
«Кожен раз мене запевняють, що він не повернеться, але він повертається, ось вже чотири роки поспіль», — розповідає Жуан
Професор біології Кражевськи не може знайти пояснення цьому феномену:
«Я ніколи не бачив нічого подібного. Мабуть, пінгвін вважає Жуана членом своєї сім’ї і приймає його за пінгвіна».