Підводні археологи виявили біля берегів Італії вантаж із затонулого неолітичного судна. Це чергове свідчення того, що стародавні люди перетинали морські простори частіше, ніж ми думали.
Водолаз з поліції Неаполя оглядає обсидіановий уламок / © Superintendency of the Metropolitan Area of Naples
Близько 15 років тому італійські археологи почали реконструкцію блакитного грота (Grotta Azzurra) на острові Капрі в неаполітанській затоці. У 27-37 роках нашої ери цей острів був фактичною столицею римської імперії — на ньому влаштував свою резиденцію імператор Тіберій. З Риму він виїхав, оскільки побоювався замаху, і жив по черзі на одній з 12 вілл, побудованих для імператора на Капрі.
Блакитний грот – природна печера, яка отримала свою назву через яскраво-блакитні кольори води і особливості освітлення. При Тиберії там зробили імператорський басейн: забезпечили зручний вхід у воду, облаштували майданчик для відпочинку і, звичайно, прикрасили грот мармуровими статуями. Постаменти цих статуй збереглися до наших днів, але самі скульптури опинилися у воді.
Блакитний грот на Капрі / © wikipedia.org
Їх пошуками багато років займалися підводні археологи, які і знайшли три статуї. А ось постаментів в гроті – сім. Тому дослідники прийняли рішення розширити область пошуку. В результаті в жовтні 2023 року вони виявили недалеко від блакитного грота великий шматок обсидіану. Про знахідку не стали повідомляти, побоюючись мародерів.
Місяць по тому поліцейські водолази разом з підводними археологами підняли обсидіан з води, з глибини 30-40 метрів. Вага уламка – приблизно вісім кілограмів. Розміри – 28 на 20 на 15 сантиметрів. Обсидіан – різновид вулканічного скла, яке стародавні люди використовували для виготовлення дуже гострих знарядь.
Вантаж із затонулого судна / © Superintendency of the Metropolitan Area of Naples
Це не легкодоступний матеріал, хоча на деяких вулканічних островах Італії він зустрічається, але не на Капрі. На шматку обсидіану археологи виявили характерні сліди відколів: швидше за все, це база, від якої відколювали тонкі гострі відщепи для клинків та інших знарядь.
Датування ще не було (в разі підводної археології вона і не завжди можлива), але типологічно дослідники віднесли знахідку до періоду неоліту. Сліди неолітичних поселень є на деяких середземноморських островах, але, так само, як і обсидіанові жили, не на Капрі.
- Команда BBC зняла величезну групу китів в Антарктиці (відео+фото)
- Глобальне потепління змінить частоту ударів блискавок по всьому світу, заявляють вчені
- Епоха вікінгів почалася в Данії
З цього можна зробити тільки один висновок: обсидіан потрапив в околиці басейну Тіберія в результаті корабельної аварії, що сталася в неоліті. Можливо, його перевозили для торгівлі, але могли і використовувати як корабельний запас матеріалу для швидкого виготовлення необхідних інструментів.
Судячи зі слідів на шматку обсидіану, від нього відколювали вузькі гострі фрагменти для виготовлення різних знарядь / © Superintendency of the Metropolitan Area of Naples
Уламків судна не знайшли, що не дивно: збереження дерева у воді зазвичай не вражає уяву. Проте поліцейський суперінтендант Неаполя заявив, що підводний пошук продовжать на більшій території в надії виявити інші докази стародавньої корабельної аварії.
Поки не ясно походження обсидіанового фрагмента з блакитного грота, але відзначимо, що це не перша знахідка такого матеріалу на значній відстані від місця його отримання. Наприклад, обсидіан з острова Мілос (Егейське море) виявили в печері Франхті на материковій частині Греції.
Від Мілоса до берега Пелопоннесу — приблизно 100 кілометрів. І якісь стародавні мореплавці подолали цю відстань приблизно 13-15 тисяч років тому. Все це підтверджує, що наші уявлення про примітивність неолітичних суспільств сильно застаріли. І не тільки неолітичних.
Інші стародавні знаряддя на Мілосі вчені інтерпретували як свідчення існування гомінідів-мореплавців близько півмільйона років тому. Кам’яні знаряддя на острові Крит мають вік 130 тисяч років. Це породило припущення, що неандертальці припливли до Європи з Близького Сходу. Не будемо забувати і про те, що стародавні люди якось змогли висадитися на Флоресі в Індонезії майже мільйон років тому.
Є надія, що майбутні роботи з реставрації та аналізу знахідки допоможуть не тільки визначити вік стародавнього уламка, а й заповнити значні прогалини в наших знаннях про неолітичні Капрі.