Сидячи нерухомо, ми ризикуємо спричинити виникнення тромбів, які закупорюють глибокі вени ніг. А ось ведмеді, які проводять в сплячці довгі місяці, від них абсолютно не страждають. Вчені виявили, що цей захист дає зниження вмісту в крові білка HSP47, яке відбувається і у паралізованих хворих, і у свиней, що містяться в вольєрах.
У далеких авіаперельотах пасажирам радять час від часу вставати з крісла, щоб розім’яти ноги. І це неспроста: застій крові через довгу нерухомість може призводити до утворення тромбів, що закупорюють судини, найчастіше — у венах ніг. Але ведмеді, які проводять в сплячці цілі місяці, ніби абсолютно позбавлені цієї проблеми. Як не дивно, не страждають від неї і пацієнти з тривалим паралічем. Пояснення цієї загадки знайшла команда вчених з Німеччини та Швеції, стаття яких опублікована в журналі Science.
Тромбоз глибоких вен (ТГВ) — поширений і зовсім не невинний стан. Воно здатне приводити до закупорки легеневої артерії і виступає третьою за поширеністю причиною смертності серед усіх серцево-судинних порушень, поступаючись лише інфарктам і інсультам. При цьому лікування ТГВ вимагає використання препаратів-антикоагулянтів, які перешкоджають згортанню крові і можуть викликати небезпечні кровотечі.
Саме тому кардіолог Мануела Тінель (Manuela Thienel) і її колеги зацікавилися сплячкою бурих ведмедів. Протягом двох років вчені відстежували 13 тварин за допомогою нашийників з GPS і брали зразки їх крові як під час гібернації взимку, так і влітку. Провівши біохімічний аналіз, вони виявили, що білок HSP47, який влітку присутній в крові ведмедів в достатній кількості, взимку практично зникає з неї.
В організмі ведмедів (а також людей і інших ссавців) HSP47 виконує цілий ряд функцій, в тому числі бере участь в біосинтезі колагену — ключового компонента сполучної тканини, суглобів і зв’язок. Також HSP47 виявляється на поверхні тромбоцитів — дрібних клітин крові, які регулюють її згортання. Цей білок дозволяє їм взаємодіяти з імунними нейтрофілами, запускаючи утворення тромбу в місці пошкодження судини. Взимку, коли організм ведмедів не виробляє HSP47, цей процес утруднений.
Далі вчені звернулися до пацієнтів, які виявилися паралізовані через травми спинного мозку. Медики давно помітили, що у таких хворих ТГВ теж розвивається нечасто. В їх крові HSP47, знову ж таки, виявилося в десятки разів менше, ніж у звичайних здорових людей. Цікаво, що невисоку кількість HSP47 виявили і в крові у свиней, що живуть в обмежених вольєрах, — в порівнянні з тваринами, які містилися на випасі. Мабуть, у відповідь на тривалу нерухомість організм знижує синтез цього білка.
Це вдалося довести додатковими експериментами з десятьма добровольцями, які залишалися в ліжку протягом 27 днів: протягом цього часу кількість HSP47 в їх крові поступово знижувалося.