Недооцінення танення льодовиків Антарктиди сталося через те, що на супутникових знімках погано помітна снігова каша, яку раніше помилково класифікували як цілісний лід. Внаслідок цього площу поверхневого танення шельфових льодовиків Антарктиди виявилося недооціненою приблизно вдвічі. Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Nature Geoscience, 57% цієї площі припадає на снігову кашу.
Протягом останніх 70 років через зростання температури повітря та нагрівання морських течій шельфові льоди Антарктиди втратили понад 28 тисяч квадратних кілометрів площі, причому три чверті цього значення було втрачено після 1997 року. Коли лід на шельфі тане, на його поверхні накопичується вода у вигляді талих озер або пухкої снігової каші (фірну). Такі озера та фірн значно важче виявити на картах, ніж край льодовика, що відступає, або айсберг, який відколовся. Тому багато досліджень не включають такі форми танення у свої оцінки.
Дослідження поверхневого танення
Група вчених під керівництвом Ребекки Делл досліджувала поверхневе танення, що відбувалося в літні сезони на всіх 57 великих шельфових льодовиках Антарктиди з 2013 по 2021 роки. Вони використовували супутникові знімки Landsat 8 і за допомогою машинного навчання методом випадкового лісу знайшли на них снігову кашу, яку включили в оцінку площі льодів, що тануть.
У січні, в середині літа кожного року, площа талих вод досягала свого максимуму та варіювалася від 3,1 до 17 тисяч квадратних кілометрів. На снігову кашу завжди припадала більша частка, ніж на талі озера – у середньому 57%. Найбільш схильними до поверхневого танення районами виявилися Земля Королеви Мод і льодовик Еймері.
Необхідність коригування кліматичних моделей
Автори дослідження зазначили, що сумарна площа талих вод на шельфі виявилася недооціненою приблизно вдвічі, а в деякі роки, наприклад, у 2015-2016 роках, навіть утричі. Врахування цієї інформації є важливим для коригування кліматичних моделей, що дозволить ефективніше прогнозувати танення крижаного покриву та впливати на прийняття рішень щодо збереження льодовикових шельфів.
Отримані результати підкреслюють необхідність точнішого врахування всіх форм танення льодовиків у кліматичних моделях. Недооцінка площі танення через невидиму на супутникових знімках снігову кашу може мати значний вплив на прогнози та заходи щодо захисту антарктичних льодовиків, які є важливими регуляторами клімату Землі.