Земля

Генетична адаптація дала змогу золотоголовим лангурам пити солону воду

Генетичне різноманіття та адаптаційні механізми золотоглавих лангурів острова Катба

У статті представлено результати генетичного аналізу золотоглавих лангурів з острова Катба, що розкривають низький рівень генетичної різноманітності, високий рівень інбридингу та наявність адаптаційних механізмів до специфічних умов середовища.

Золотоглаві лангури (Trachypithecus poliocephalus) є ендемічним видом приматів, які перебувають під загрозою зникнення через надмірне полювання, зменшення природного ареалу та туризм. Незважаючи на незначне зростання популяції останніми роками, загальний генетичний стан виду залишається критичним. Дослідження показали, що рівень генетичної різноманітності цих приматів є дуже низьким, що обмежує їх здатність адаптуватися до змін навколишнього середовища і ставить під загрозу їхнє довгострокове виживання.

Генетичний аналіз, проведений на основі геномів чотирьох представників виду, виявив високу гомозиготність і значну кількість шкідливих мутацій, що накопичилися через інбридинг. Проте вчені також виявили функціональні адаптації в певних генах, зокрема в здатності організму засвоювати більшу кількість кальцію і натрію, що, ймовірно, дозволяє лангуром споживати солону воду. Ці адаптації можуть бути прикладом позитивного природного відбору, що дозволяє виду пристосовуватися до умов їхнього обмеженого середовища існування.

Аналіз геномів також дав можливість уточнити еволюційні взаємозв’язки між різними видами лангурів. Так, розходження еволюційних ліній золотоглавих лангурів, тонкінських гульманів та білоголових лангурів сталося близько одного мільйона років тому. Однак подальше зниження генетичного різноманіття може критично вплинути на майбутнє популяції золотоглавих лангурів, якщо не буде вжито заходів щодо збереження їхньої генетичної варіативності.

Таким чином, хоча золотоглаві лангури зуміли зберегти деякі важливі для виживання адаптаційні механізми, їхнє загальне генетичне здоров’я викликає серйозні занепокоєння. Зусилля, спрямовані на збереження цього виду, повинні включати генетичний моніторинг і активне управління популяцією для підвищення її генетичної різноманітності.

Back to top button