Дослідження вчених із Канади та США показало, що зв’язок між увагою і пам’яттю складніший, ніж вважалося раніше: асоціації, які допомагають запам’ятати інформацію, можуть заважати концентрації на нових завданнях.
Пам’ять відіграє ключову роль у багатьох когнітивних процесах, таких як навчання та адаптація до нових ситуацій. Досі передбачалося, що пам’ять автоматично визначає, на чому зупиняється наша увага. Однак дослідники з Дослідницького інституту Ротмана в Торонто та Вісконсинського університету в Мілуокі виявили, що увага не завжди слідує за пам’яттю, і для контролю цього зв’язку потрібні спеціальні зусилля.
У рамках експерименту, який проходив у кілька етапів, 26 студентів запам’ятовували пари «сцена – об’єкт», формуючи асоціації між ними. Після цього їх попросили керувати своїми спогадами трьома способами: згадувати об’єкти, придушувати спогади або замінювати запам’ятовані об’єкти на інші. Результати показали, що ті, хто згадував об’єкти, частіше фокусували увагу на них, навіть коли таке завдання не стояло. Учасники, які придушували спогади, швидше переключалися на нові завдання.
Дослідники дійшли висновку, що пам’ять може впливати на увагу неавтоматично, і її можна контролювати. Це важливо в контексті завдань, які потребують високої концентрації, особливо якщо виникають несподівані асоціації. Наприклад, коли під час письмового завдання певне слово викликає спогади, що відволікають від основної роботи.
Проте контроль над спогадами може мати довгострокові наслідки для пам’яті: ті, хто придушував або замінював спогади, мали більше труднощів із відтворенням інформації, яку запам’ятали раніше. Автори дослідження також зазначили, що індивідуальні відмінності в пам’яті можуть впливати на результати, і ці аспекти потребують подальшого вивчення.