У літній період навіть у північних містах, таких як Бостон, спостерігаються значні температурні контрасти між вулицями одного району.
Наприклад, на Lewis Place температура становила 34,6 °C, тоді як на Dudley Common — 39,2 °C. Відмінності зумовлені щільністю забудови, наявністю зелених насаджень та кількістю асфальтового покриття. Це ілюструє ефект «міського острова тепла», коли штучні поверхні поглинають і утримують сонячне тепло.
Автор вводить поняття «міських теплових острівців» — дрібніших ділянок підвищеної температури, що виникають усередині району. Їх ідентифікація стає можливою завдяки сенсорним мережам, які фіксують температуру в реальному часі. У проєкті Common SENSES у районі Роксбері встановлено понад 36 датчиків, які дозволяють складати карти мікроклімату та визначати найгарячіші точки.
Такі технології вже застосовують у містах США, Сінгапурі та Барселоні. Збір точних даних дозволяє планувати цільові інтервенції — висаджування дерев, облаштування «прохолодних дахів» або світлих покриттів, створення невеликих парків у найперегрітіших місцях. Це підвищує ефективність використання ресурсів та зменшує ризики для здоров’я мешканців.
Проблемою залишається недостатня деталізація існуючих стратегій: більшість орієнтовані на рівень усього міста чи району, ігноруючи різницю між окремими кварталами. Наприклад, Лос-Анджелес інвестує у «прохолодне покриття» масштабно, а Нью-Йорк висаджує дерева без урахування локальних особливостей.
Автор пропонує застосовувати сенсорні дані для гіперлокальних попереджень, коли окремі вулиці перетинають критичні температурні межі. Такі повідомлення можуть містити карти найгарячіших ділянок та маршрути прохолодними зонами.
Як підсумовує учасниця проєкту Project Right Inc. Ніколь Флінт: «Data + Stories = Truth». Поєднання вимірювань і досвіду мешканців здатне створити дієві рішення, які допоможуть містянам залишатися у безпеці в умовах спеки.