Новий аналіз демонструє критичну вразливість сучасних супутникових мегасузір’їв до сильних сонячних бур, які можуть спричинити швидкий ланцюг катастрофічних зіткнень.
Дослідження, підготовлене Сарою Тіле з Принстонського університету, описує систему супутників на низькій навколоземній орбіті як “картковий будиночок” — структурно нестабільну мережу з високою залежністю від постійного контролю. Розрахунки показують, що “близькі зближення” супутників відбуваються кожні кілька секунд. Для Starlink такі події фіксуються в середньому кожні 11 хвилин. Це вимагає десятків маневрів уникнення щороку для кожного апарата.
Сонячні бурі виступають “граничним випадком”, здатним вивести систему з рівноваги. По-перше, вони нагрівають верхні шари атмосфери, збільшуючи “атмосферний опір”. Це ускладнює прогноз орбіт і змушує супутники витрачати більше палива. Під час шторму Ганнона 2024 року понад половина супутників LEO виконували коригувальні маневри.
По-друге, сонячні бурі можуть пошкодити “навігаційні та комунікаційні системи”. У разі втрати керування супутники не здатні ухилятися від зіткнень. Поєднання втрати контролю та зростання невизначеності орбіт створює умови для негайної аварії. Саме це відрізняє сучасну ситуацію від минулих епох.
Автори запровадили показник “CRASH” — годинник усвідомлення зіткнення та значної шкоди. За їхніми оцінками, у 2025 році катастрофічне зіткнення може статися вже через 2,8 дня після втрати контролю. У 2018 році цей показник становив 121 день. Навіть 24 години без керування дають 30% імовірності запуску синдрому Кесслера.
«Якщо зворотний зв’язок у реальному часі зникне, у нас залишиться лише кілька днів» (Сара Тіле). Історичний приклад події Каррінгтона 1859 року свідчить, що ще потужніші бурі можливі. Одна така подія може позбавити людство доступу до космосу на покоління. Це робить обґрунтовану оцінку ризиків мегасузір’їв критично необхідною.