Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature, суттєво змінює наші уявлення про мореплавні здібності давніх людей, доводячи систематичність морських подорожей у Середземномор’ї ще 8500 років тому.
Археологічні знахідки на півночі Мальти вказують на присутність мисливців-збирачів приблизно на тисячу років раніше, ніж вважалося до цього часу. Команда дослідників під керівництвом археолога Елеонори Скеррі з Інституту геоантропології імені Макса Планка здійснила розкопки в місцевості Латнія. Вони виявили переконливі докази людського поселення: залишки вогнищ, кам’яні знаряддя праці та кістки тварин зі слідами розбирання.
Щоб дістатися Мальти, давні мореплавці повинні були подолати щонайменше 100 кілометрів відкритого моря. Це свідчить про значно вищий рівень навігаційних навичок, ніж вважалося раніше для людей кам’яного віку. Елеонора Скеррі зазначає: “Існує новий світ середземноморських переходів у мезоліті, про який ми не знали”.
Методологія та знахідки
Розкопки проводилися з 2021 по 2023 рік у карстовій воронці, де дослідники виявили стратифіковані шари осаду з археологічними матеріалами. Команда знайшла 64 кам’яних знаряддя праці, характерних для європейських мисливців-збирачів того періоду. Крім того, були виявлені залишки деревного вугілля та кістки диких тварин.
Радіовуглецеве датування 32 зразків деревного вугілля та однієї тваринної кістки підтвердило, що люди жили на цій території протягом тисячоліття, починаючи приблизно з 8500 років тому. Типологія кам’яних знарядь вказує на зв’язок з материковою Європою, що дозволяє припустити європейське походження цих переселенців.
Найближчим географічним сусідом Мальти є Сицилія, розташована приблизно за 85 кілометрів на північ. Проте, враховуючи океанські течії, дослідники вважають, що оптимальним маршрутом була б подорож зі східної точки Сицилії, наприклад, із затоки Гела. Така траєкторія дозволяла б “скористатися перевагами течії”, але збільшувала відстань до приблизно 100 кілометрів.
Технології та навігаційні здібності
Хоча залишків човнів на Мальті не виявлено, археологи можуть робити припущення на основі знахідок п’яти стародавніх каное на півночі Італії. Ці судна, датовані приблизно 7000 років тому, були видовбані з цільних стовбурів дерев. Найбільше з них досягало 11 метрів у довжину і мало особливості конструкції, що могли вказувати на наявність примітивних аутригерів.
Експериментальні репліки таких суден демонструють можливу швидкість близько 4 кілометрів на годину. Таким чином, подорож у 100 кілометрів могла тривати близько 25 годин. “Вони повинні були орієнтуватися принаймні частину ночі”, – зазначає Скеррі, підкреслюючи необхідність знань про зірки і течії.
Нові археологічні дані доповнюються генетичними дослідженнями. Аналіз ДНК 8000-річної людини з Тунісу, опублікований у березні в журналі Nature, свідчить про європейське походження північноафриканських мисливців-збирачів. Ці результати підтверджують гіпотезу про регулярні морські подорожі між різними берегами Середземного моря в епоху мезоліту.
Історичний контекст та наслідки
Кіпріян Бродбенк, археолог з Кембриджського університету, вважає, що ці знахідки узгоджуються з попередніми доказами зв’язків між середземноморськими суспільствами. До цього дослідження вважалося, що Мальта була вперше заселена фермерами пізнього кам’яного віку близько 7400 років тому, які вже вирощували сільськогосподарські культури та одомашнювали тварин.
Роуен Маклафлін з Мейнутського університету пропонує цікаву гіпотезу щодо причин міграції. Приблизно 9000 років тому фермери кам’яного віку з Родючого Півмісяця та Анатолії (сучасна Туреччина) почали розселятися в континентальній Європі. Ця експансія, за словами Маклафліна, була “однією з найбільш фундаментальних трансформацій, які коли-небудь відбувалися з Європою”.
Порушення традиційного способу життя, спричинені приходом землеробів, могли змусити деяких мисливців-збирачів шукати нові території. Вірогідно, саме ці обставини спонукали частину груп вирушити в морську подорож і зрештою досягти Мальти, демонструючи вражаючі навігаційні навички та сміливість.
Нові відкриття суттєво змінюють наше розуміння мобільності давніх людей та їхніх технологічних можливостей. Вони доводять, що систематичне мореплавство виникло значно раніше, ніж традиційно вважалося, і відігравало важливу роль у поширенні населення, технологій та культурних практик у доісторичному Середземномор’ї.