Різні за характеристиками квазари насправді представляють різні етапи еволюції цих яскравих об’єктів. Причому, незважаючи на свою яскравість, безліч з них примудряється «ховатися» від астрономів.
Щільний пиловий “бублик”, який, як вважають астрономи, оточує багато надмасивних чорних дір і їх акреційні диски. У поданні художника / © Durham University
Квазари – активно поглинають матерію ядра деяких галактик. Таке поглинання відбувається внаслідок швидкого зростання надмасивної чорної діри в їх центрі. Часом ці надзвичайно яскраві об’єкти майже повністю приховані від погляду астрономів щільними хмарами пилу і газу.
Вважалося, що затулити це сильне випромінювання може лише щільний «бублик» з пилу і газу, що оточує квазар і його акреційний диск — пиловий тор. Але автори нової роботи, опублікованої в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, стверджують, що величезну роль в «затемненні» квазара може грати його галактика.
Група вчених з Даремського університету (Великобританія) знайшла докази, що деякі галактики повністю затуляють свої квазари. Дослідники зіставили дані про 578 дуже “запилених” інфрачервоних квазарів з червоним зміщенням z =1-3. Порівнювали ступінь “затемнення” зі швидкістю формування зірок, розміром і щільністю їх галактик.
Астрономи виявили, що більшість цих «запилених» квазарів знаходяться в дуже «компактних» галактиках, що активно утворюють нові зірки, діаметром не більше трьох тисяч світлових років.
Ілюстрація джерел “затемнення” квазарів. Темно-сині “хмарки” ілюструють щільні шари пилу і газу — пиловий тор квазара. Блакитні “хмарки” – пил і газ галактики, в якій йде зіркоутворення. Чим більше пилу і газу, тим яскравіший колір, тим сильніше “затемнення” квазара / © Durham University
При швидкості зореутворення до 300 зірок розміром з Сонце в рік ступінь «затемнення» квазара залишається незмінною, а потім починає різко зростати.
За оцінкою групи, від 10% до 30% квазарів в галактиках із зореутворенням від 300 «сонць» в рік «затемнені» виключно пилом і газом в самій Галактиці, а не тим, що знаходиться в тороподібній структурі, яка щільно оточує активне ядро.
Причому цей ефект виникає лише там, де квазар переживає етап активного росту. Звідси вчені роблять висновок, що, ймовірно, підвиди квазарів являють собою не різні за походженням або іншими параметрами об’єкти, а різні етапи еволюції одних і тих же об’єктів.
Вивчення подібних “прихованих” квазарів допоможе вченим розібратися у взаємозв’язках цих яскравих об’єктів і оточуючих їх галактик.