Примати відрізняються за рівнем інтелекту не тільки на міжвидовому, але і на внутрішньовидовому рівні. Група німецьких біологів довела, що чим розумніша тварина, тим довше вона живе.
Цього мишачого лемура складно запідозрити в наявності великого розуму, але різні особини одного виду досить сильно розрізняються за рівнем інтелекту / © Wikipedia
Логічно припустити, що в світі дикої природи від рівня інтелекту безпосередньо залежить ймовірність виживання особини. Чим тварина розумніша, тим більш правильні рішення вона буде приймати в непростих ситуаціях, таких як порятунок від хижаків, вибір підходящої їжі і нагляд за дитинчатами. Але на практиці в науці дуже часто припущення, що здаються найбільш логічними, не виправдовуються.
Щоб переконатися, так це чи ні, група приматологів з Німецького центру вивчення приматів провела довгострокове дослідження на Мадагаскарі, де мешкають сірі мишачі лемури: 198 тварин брали участь в шести тестах, після чого їх виживаність відстежували протягом декількох років. Чотири тести оцінювали когнітивні можливості (здатність вирішувати нестандартні завдання, просторову пам’ять, самоконтроль і причинно-наслідкове розуміння), ще два служили для вимірювання індивідуальних рівнів цікавості і дослідницької поведінки.
Результати показали, що виживання диких приматів безпосередньо корелює з їх когнітивними здібностями та дослідницькою поведінкою, хоча і не зовсім очевидно. Лемури, які показали кращі результати в когнітивних тестах, демонстрували менше дослідницької поведінки, тоді як їх «дурні», але цікаві родичі в середньому важили більше — ймовірно, через можливість частіше знаходити їжу.
Як підсумок, і високі когнітивні можливості, і високий рівень дослідницької поведінки позитивно впливали на тривалість життя: «в прольоті» були ті лемури, що не блищали в когнітивних тестах і не відрізнялися особливою цікавістю. Таким чином, ці дві особистісні характеристики — розум і цікавість — виявилися взаємозамінними при забезпеченні лемуру довгого життя.
Звертає на себе увагу той факт, що когнітивні здібності і цікавість у лемурів цього виду нечасто зустрічаються у однієї і тієї ж особини: здається, ті з них, що «кмітливіше», найчастіше більш обережні і менш цікаві. Судячи зі спостережень за такими приматами, як шимпанзе і люди, у них ситуація може серйозно відрізнятися: серед вищих приматів часто зустрічаються розумні особини, що володіють великою цікавістю.
Згідно з висновками дослідження, опублікованого в журналі Science Advances, когнітивна обдарованість або підвищений рівень цікавості можуть служити основою для альтернативних поведінкових стратегій, які ведуть до збільшення тривалості життя. Тепер вчені планують з’ясувати, які це стратегії і як конкретно «розумні» або «цікаві» лемури поводяться при пошуку їжі або партнера для спарювання.