У 2014 році в США схвалили до використання “футуристичну” лікування сліпоти. Пристрій, названий Argus II, був покликаний відновити втрачені в результаті деяких захворювань функції сітківки.
Згідно з даними компанії-виробника Second Sight (назву можна перекласти як “Другий зір”), на сьогодні розроблений ними імплантат використовують 350 пацієнтів по всьому світу.
Однак Argus II пропонує відносно грубу форму штучного зору. Власники пристрої бачать лише розсіяні плями світла, звані фосфенами. Час показав, що ці прилади не наблизили сліпих користувачів до того, що вважається нормальним зором.
Професор Стенфордського університету Паланкер зробив наступний крок і спільно зі співробітниками своєї лабораторії створив більш досконалі пристрої. На думку дослідників, вони здатні повернути невидющій людині більшу частину зору.
На щорічній конференції Society for Neuroscience, що відбулася наприкінці жовтня в Чикаго, американські вчені вже поділилися результатами своєї роботи в цьому напрямку.
Команда Паланкера сконструювала імплантат для сітківки, що складається з 400 фотодіодів, або “пікселів”, як їх пропонують називати самі розробники.
Для його успішної роботи необхідно також носити спеціальні окуляри. Відеопотік, що знімається вбудованою в них камерою, проєктується на внутрішню поверхню окуляр. З них зображення у вигляді ближнього інфрачервоного випромінювання потрапляє на імплантат, фотодіоди якого чутливі до такого світла.
“Пікселі” імплантату перетворюють отриману візуальну інформацію в електричні сигнали. Ці імпульси “пробуджують” особливі, так звані біполярні клітини сітківки незрячого. Далі візуальний стимул надходить по зоровому нерву в мозок, і людина отримує можливість бачити.
Під час випробувань пристрій показав чудові результати. Біонічна конструкція допомогла добровольцям, що втратили зір, не просто бачити світло або його окремі спалахи.
Добровольці зуміли розпізнати предмети, які лежали перед ними на столі. Крім того, учасники випробувань навіть розрізняли літери на папері або екрані електронних пристроїв (правда, тільки шрифт заголовка книги, але не сам текст).
Пристрій добре працює у пацієнтів, чия зорова система в цілому збережена, а сліпота викликана порушеннями в роботі фоторецепторів.
Нагадаємо, що фоторецептори – це перша ланка в зоровому ланцюжку. По суті, вони являють собою світлочутливі нейрони сітківки очей.
Завдання цих клітин сприймати світ і передавати інформацію далі по зоровому нерву в головний мозок. Там відбувається остаточна обробка сигналів, що надходять.
Багато поширених хвороб, включаючи макулодистрофію і відшарування сітківки, викликають руйнування тільки фоторецепторів. При цьому інші провідні шляхи очей повністю зберігають свої функції. Саме на цей факт і спирався Паланкер, створюючи свій пристрій.
В даний час прилад активно випробовується кількома дослідницькими центрами в США та Франції. Команда Паланкера також працює над зменшенням розміру фотодіодів. “Пікселі” меншого розміру дозволять бачити світ у кращому “дозвіл”, тобто підвищиться чіткість прийнятої мозком картинки.