Дослідження показує, що схильність деяких людей до раннього підйому корелює з наявністю неандертальських генів.
Американські генетики виявили, що «спадщина» неандертальців, можливо, сприяла тому, що деякі з сучасних людей є «жайворонками» — вважають за краще рано вставати і рано лягати спати.
Зміни у рівні освітлення та його характер призводить до біологічних та поведінкових наслідків, які можуть закріпитися у процесі еволюційної адаптації. Євразійське середовище, де протягом кількох сотень тисяч років жили неандертальці, розташоване у високих широтах із мінливим часом світлового дня. Цей ландшафт відрізняється від того, в якому предки сучасних людей розвивалися, доки не покинули Африку.
Дослідники перевірили, чи існують генетичні докази відмінностей у циркадному годиннику неандертальців та сучасних людей. Вони визначили 246 циркадних генів, що регулюють добові ритми в організмі, і виявили сотні генетичних варіантів, специфічних для кожної лінії, які можуть впливати на гени, що беруть участь у циркадному годиннику. Використовуючи ШІ, вчені виділили 28 циркадних генів у архаїчних людей, 16 з яких спостерігалися й у сучасних людей.
Щоб перевірити, чи пов’язані ці генетичні варіанти, що перейшли від неандертальців до сучасних людей, з особливостями поведінки сучасних людей, вчені проаналізували дані кількох сотень тисяч людей із Британського біобанку. Вони виявили безліч варіантів архаїчних людей, що впливають на переваги сну, і, що найдивовижніше, здебільшого вони збільшували схильність рано прокидатися.
Поведінка «жайворонків» вказує на відбір у бік скорочення циркадного періоду у популяціях, що живуть у високих широтах, додають вчені. Подібні зміни спостерігаються у багатьох тварин, що живуть «далеко від екватора» і, мабуть, допомагають краще адаптуватися до значних сезонних змін світлового дня. Схильність рано вставати, мабуть, була корисною для наших предків, які жили у високих широтах Європи, успадкована сучасними людьми та закріпилася у процесі еволюції.