Аналіз останків показує, що конфлікти із застосуванням насильства були поширені в ранніх суспільствах і досягли піку близько 6 000 років тому.
Археологи з Університету Барселони представили результати аналізу останків, знайдених на Близькому Сході. Дослідження показує, що частота конфліктів із застосуванням насильства між людьми змінювалася з плином часу і досягла піка між 4500 і 3000 рр. до н.е. Це збігається з формуванням перших централізованих протодержав.
Вчені проаналізували дані скелетних останків 3536 осіб, датованих періодом між 12 000 і 400 роками до н.е. Вони були виявлені на території семи сучасних країн Близького Сходу — Туреччина, Ірак, Іран, Сирія, Ліван, Ізраїль і Йорданія.
Дослідники оцінили ступінь міжособистісного насильства (напад, вбивство, рабство, тортури, деспотизм, жорстоке покарання або жорстокі чвари), проаналізувавши частку скелетів зі слідами травм голови або поранень, пов’язаних зі зброєю. Результати показують, що міжособистісне насильство досягло піка близько 6000 років тому. За цим слідує зниження в епоху середньої бронзи (3300 – 1500 рр. до н.е.) і нове зростання в епоху пізньої бронзи і залізного віку (1500 – 400 рр. до н.е.).
Дослідники вважають, що перші великі спалахи насильства збігаються з появою перших централізованих протодержав і переходом від випадкових сутичок до великомасштабних організованих конфліктів. Дослідники відзначають, що під час переходу до залізного віку, коли стався другий великий спалах, спостерігалися 300 років посухи, розосередження населення і брак ресурсів, які, можливо, вплинули на поширення насильства.