Римські солдати на півночі Британії воювали не лише з ворогами, а й з паразитами, що постійно підривали їхнє здоров’я та боєздатність.
Археологічні дані з форту Віндоланда, розташованого біля стіни Адріана, вказують на поширені кишкові інфекції. «Кишкові паразити» визначають як «гельмінтів і мікроорганізми, що живуть у травній системі людини». Вони викликали діарею, нудоту та спазми. Симптоми часто тривали тижнями.
Дослідники проаналізували близько шістдесяти зразків осаду з давніх каналізаційних стоків. У багатьох з них виявили яйця аскарид і волосоголовців. Також зафіксовано перші докази «Giardia duodenalis», тобто «одноклітинного паразита, що спричиняє сильну діарею», у римській Британії. Це була несподівана знахідка.
«Римські лікарі знали про глистів, але майже не могли допомогти хворим», — зазначила Марісса Леджер. Хронічні інфекції призводили до зневоднення та втрати ваги. Солдати швидко виснажувалися. Їхня фізична витривалість знижувалася.
Попри наявність лазень і туалетів, санітарія залишалася проблемною. Фекальне забруднення їжі та води було поширеним. Це створювало умови для спалахів сальмонели та шигели. Хвороби легко передавалися всередині гарнізону.
Паразитологічний профіль Віндоланди виявився схожим на інші римські військові бази Європи. Вчені пов’язують це з одноманітною дієтою, багатою на свинину. У містах спектр паразитів був ширшим. Римська гігієна виявилася менш ідеальною, ніж її часто уявляють.
Ці дані показують, що прикордонна служба була особливо виснажливою. Солдати боролися не лише зі зброєю, а й із постійною хворобою. Паразити стали невидимим ворогом Римської імперії. Їхній вплив був не менш реальним, ніж атаки супротивників.