Перегони за Марс почалися. Елон Маск з SpaceX заявив, що доставить людей на Червону планету до 2026 року. Mars One стверджує, що її команда буде на Марсі роком пізніше, в 2027 році. NASA планує вивести людей на орбіту Марса до 2033 року, а потім і на поверхню, до 2039 року.
Європейське космічне агентство також націлене на марсіанську місію до 2033 року, а китайська космічна програма запланувала підкорення Марса між 2040 і 2060 роком. Дуже скоро поверхню Марса може стати переповненою. І ось питання: якщо ми побудуємо колонію на Марсі, чи її жителі будуть надані самі собі? Варто проголошувати незалежність Червоної планети?
Коли ці екіпажі приземляться, вони будуть представляти свої компанії і країни. І поки кожна з них буде будувати колонії і науково-дослідні станції, житлові приміщення на Марсі, вони будуть звітувати перед своїми вищестоящими інстанціями. Договір про космос, укладений в 1967 році, говорить:
Але в договорі нічого не сказано про окремі компанії начебто SpaceX. І хоча жодна країна не може претендувати на марсіанську землю, вона може, в теорії, використовувати будь-які ресурси Марса. Люди, які будуть будувати свої будинки на Марсі, можуть і не володіти землею, на якій живуть, але повинні звітувати перед країною або юридичною особою, яка несе за них відповідальність.
І так буде, якщо Яків Хагг-Мішра не доб’ється свого. Хагг-Мішра — науковий співробітник Космічного інституту Блю Марбл. Нещодавно він опублікував статтю під назвою «Транформативне значення звільненого Марса», в якій стверджує, що Марс має бути повністю незалежним з самого початку.
Ідея проста. Замість того, щоб люди, які приземлилися і живуть на Марсі, звітували перед компаніями та інститутами рідної планети, вони повинні отримати повну незалежність. Для забезпечення цієї незалежності Хагг-Мішра пропонує п’ять положень ліберації (звільнення).
По-перше, люди, які приземляються на Марс, відмовляються від свого земного громадянства. Тепер вони марсіани, а не земляни. По-друге, уряди, компанії та люди на Землі не мають права втручатися в політику чи економіку Марса. Це означає відсутність примусової торгівлі, економічного втручання, закулісних угод з товарами чи послугами. По-третє, наукове дослідження Марса може тривати рівно до тих пір, поки не заважає незалежному розвитку цивілізації. По-четверте, використання землі на Марсі має визначатися марсіанами. По-п’яте, все, що привозиться з Землі, тепер у власності Марса, і земляни не мають права вимагати це назад.
Щоб вдихнути трохи реальності в ці слова, давайте розглянемо приклад. Скажімо, SpaceX першою відправляється на Марс зі своїм Mars Colonial Transporter в 2027 році з командою з 15 осіб і купою вантажу для заснування колонії. Якщо Марс буде вільним, ці 15 людини вже не будуть громадянами Землі. Тепер вони громадяни Марса і працюють на Марсі як незалежна група без політичних чи економічних прив’язок до Землі.
Речі, які вони привезли з собою, обладнання і технології, якими їх оснастила SpaceX, — все це тепер їхнє. Якщо прибуде інший екіпаж, від NASA, ESA або Китаю, екіпаж SpaceX буде вести з ними переговори з ними і тільки з ними про те, як будуть розділені і розподілені ресурси Марса. По мірі прибуття все більшої кількості людей на Червону планету, звід законів і правил буде розроблятися марсіанами. Зрештою, якщо вони вирішать, вони можуть почати торгувати з Землею. Але тільки на своїх власних умовах.
Угода про «звільнення»
Може здатися дивним, що компанія або країна буде витрачати мільярди доларів, щоб дістатися до Марса лише для того, щоб повністю втратити контроль над тим, що відбувається на цій планеті. Але це не виключено, каже Хагг-Мішра. Він також вважає, що може бути певного виду довгострокова перспектива (дуже довгострокова), яка зробить інвестування в подорож на незалежний Марс вартою. Плюс є багато історій, коли космічні програми виходили прибутковими технологіями — світловипромінюючі діоди (LED), системи антизледеніння для літаків і портативні бездротові пилососи — все це з’явилося в дослідницькій лабораторії NASA. І все ж навіть найщедріші мільярдери, зацікавлені у виході в космос, можуть задаватися питанням, чи варто в це вкладати.
Але є певні люди, яким подобається ця ідея. Хагг-Мішра каже, що чув це від кількох людей, що беруть участь у програмі Mars One. «
Хагг-Мішра називає цей спосіб врегулювання Марса «ліберацією», звільненням, і вказує на те, що він йде врозріз з тим, як зазвичай протікає колонізація.
І також зазначає, що є багато прецедентів, коли революції очолювали колонії, відокремлені від своїх правителів великою відстанню. Сполучені Штати повстали проти Англії, так само як Індія і ціла купа нині незалежних країн. А відстань між Англією і США ніщо в порівнянні з відстанню між Сполученими Штатами і Марсом. Тобто придушити революцію на відстані і раніше було важко, а може стати і зовсім марно справою.
Ідея планетарної незалежності постійно спливала в науковій фантастиці. У романі «Місяць — сувора господиня» Роберт Хайнлайн розповів історію повстання однієї місячної колонії проти земної влади. Багато аргументів, які спливали в книзі, вилилися в пропозицію Хагг-Мішри — нездатність людей на одній планеті по-справжньому зрозуміти інших, необхідність свободи та інституту з управління власними економічними результатами. Ще потужніший вихлоп буде, коли на планеті народиться багато нових людей.
Пройде ще багато років, перш ніж люди поставлять свої ноги з плоті і крові на Червону планету. Хагг-Мішра не думає, що вистачить одного документа, щоб описати всю майбутню політику Марса. «Ця ідея ліберації Марса, може, і не буде прийнято в такому вигляді, в якому я запропонував, але пропонує подумати про те, яке це — бути громадянином планети». Нам варто почати замислюватися про те, як конкретно будуть протікати всі ці місії на Марс. І варто задуматися про те, що робити, щоб ці майбутні колонії не повстали проти Землі.
Натхнення: earth-chronicles.ru