Знахідка дивовижного метеорита в Австралії стала прикладом того, як помилкові очікування можуть привести до відкриття космічного масштабу.
У 2015 році шукач золота Девід Голл натрапив на важкий червонуватий камінь у глиняному ґрунті парку Меріборо, неподалік Мельбурна. Вважаючи, що знайшов золото, він намагався розкрити камінь усіма доступними засобами – від пилки до кислоти. Усі спроби виявились марними: «жоден інструмент не міг його пробити». Через роки Голл звернувся до Мельбурнського музею, де геологи з’ясували справжнє походження каменю.
«Він мав скульптуровану, вибоїсту поверхню, яка формується під час входу в атмосферу,» – пояснив геолог Дермот Генрі. Його колега Білл Бірч додав: «Якщо підняти такий камінь на Землі, він не має бути настільки важким». Зразок виявився метеоритом H5 типу звичайних хондритів – кам’яним уламком із високим вмістом заліза, якому понад 4,6 мільярда років. Маса метеорита склала 17 кг, а всередині збереглися хондри – кристалічні включення, що свідчать про походження з ранньої Сонячної системи.
Метеорити, як підкреслює Генрі, є «найдешевшим видом космічних досліджень», адже вони зберігають сліди утворення планет, зоряного пилу та навіть органічних молекул. Меріборський метеорит є одним із лише 17 метеоритів, знайдених у штаті Вікторія, і другим за розміром. Його унікальність полягає не лише в рідкісності, але й у науковій цінності для дослідження еволюції Всесвіту.
За оцінками, метеорит пробув на Землі від 100 до 1000 років. Можливо, він пов’язаний із метеорними падіннями, зафіксованими в період з 1889 по 1951 рік. Імовірне джерело – астероїдний пояс між Марсом і Юпітером, звідки його виштовхнули зіткнення інших космічних тіл. Як жартома зауважив Генрі: «Цей ланцюг подій – просто астрономічний».
Випадок Девіда Голла нагадує: справжні скарби не завжди блищать – іноді вони важкі, червонуваті та надзвичайно тверді.