Дослідники показали, що навіть найдетальніший спектр Сонця містить загадкові лінії поглинання, походження яких досі не має однозначного пояснення.
Повний сонячний спектр — це «розподіл інтенсивності світла за довжинами хвиль». Він здається суцільним, але насправді пронизаний тисячами темних смуг. Ці смуги відомі як лінії Фраунгофера. Вони виникають через поглинання світла атомами та молекулами в атмосфері Сонця.
Більшість ліній уже ідентифіковано. Саме вони дозволили встановити хімічний склад Сонця. Відомо, що воно складається переважно з водню та гелію. Також у спектрі виявлено кисень, натрій, кальцій і навіть сліди важких елементів. Спектр є хімічним «відбитком пальця» зорі.
Однак сотні ліній залишаються невідомими. Вони не збігаються з «синтетичними спектрами», тобто моделями, створеними на основі фізичних параметрів Сонця. Причина частково полягає в неповноті баз даних атомних і молекулярних переходів. Деякі елементи, зокрема залізо, мають надзвичайно складну спектроскопію.
Сама зоря також ускладнює аналіз. Атмосфера Сонця є динамічною системою з конвекцією та мінливими магнітними полями. Ці процеси спотворюють або маскують лінії поглинання. У результаті спостереження і моделі не завжди узгоджуються.
Ці невідповідності мають важливе значення. Вміст елементів важчих за гелій дозволяє визначати вік зірок. Тому навіть дрібні спектральні аномалії впливають на уявлення про еволюцію Сонця і Всесвіту. Кожна «відсутня» лінія є науковою підказкою.
Попри двісті років досліджень, Сонце зберігає свої таємниці. Нові інструменти, розширені бази даних і вдосконалені моделі поступово зменшують розрив. Проте повне розуміння спектра залишається відкритим завданням. І саме це робить вивчення нашої зорі безперервно захопливим.