Якщо вдивитися в згасаюче сяйво вмираючої зірки, то можна побачити, як в ньому розчиняються кам’янисті останки колишніх планет. Астрономи вже спостерігали, як колапсуюча зірка розриває на частини щось набагато більша, ніж вона сама.
Існує зоряна система, абсолютно не схожа на відомі сучасній науці аналоги. Дослідники з Великобританії, Чилі та Німеччини спостерігали за планетою, подібної Урану, що знаходиться на орбіті так близько до білого карлика WD J0914 + 1914 що вона буквально розліталася на частини під впливом зірки.
Білі карлики – це кінцевий етап життя зірки. Як тільки запас палива виснажується, ці космічні світила руйнуються під дією власної сили тяжіння, витісняючи всю масу розжарених газів у сферу розміром з Землю.
Тіла таких зірок залишаються досить гарячими, щоб випромінювати тепло протягом сотень мільярдів років. Це сяйво може дати астрономам достатньо інформації про хімічний склад білого карлика. Нерідко в них зустрічаються натяки на метали – свідоцтво кам’янистих планет, що випаровуються в жаркому полум’ї вмираючої зірки.
Однак для того, щоб це відбулося, зоряна система повинна перебувати в деякому безладі. Планети повинні бути досить близько до білого карлика, що зазвичай вказує на «струс», викликаний об’єктом з великою масою, який знаходяться поблизу – наприклад дуже великої планети.
- NASA опублікувало концепти колоній на Марсі
- Астрономи відкрили планету з щільністю більше, ніж у свинцю
- Японська станція готується до посадки на Місяць: JAXA транслюватиме фінал місії (відео)
При найближчому розгляді в спектрі зірки спостерігаються явні ознаки кисню з відтінками сірки. Суміш води й сірководню дозволяє припустити, що це газова планета, схожа за складом на наших власних колосів (таких як Нептун і Уран), яка втрачає свою атмосферу. Коливання співвідношення водню і кисню були досить дивними, що спонукало дослідників використовувати спеціальний інструмент в Дуже Великому Телескопі Європейської Південної Обсерваторії, званий спектрографом X-Shooter.
Щоб космічний гігант випарувався таким чином, він повинен бути якомога ближче до білого карлика. За оцінками дослідників, відстань складала близько 15 сонячних радіусів – або близько 10 мільйонів кілометрів – з орбітою всього десять земних днів. Для порівняння, орбіта Меркурія наближає його до нашого Сонця на відстань не менше 46 мільйонів кілометрів.
Навіть з урахуванням того факту, що газовий гігант знаходиться на орбіті навколо білого карлика, неясно, чи є він аномалією або нам просто невідомі схожі приклади. Однак зазначимо, що при ретельній перевірці приблизно 7000 інших білих карликів в банках даних SDSS не вдалося знайти нічого схожого на WD J0914 + 1914.
Натхнення: www.popmech.ru