Пару місяців тому мені вдалося побувати в найбільш бурштиновому краї світу, як стверджує вікіпедія. Напевно, ви здогадалися, що це Калінінградська область, де поклади бурштину складають не менше 90 % від світових. Сам видобуток мені не вдалося побачити, але от як обробляють бурштин в невеликій майстерні, мені вдалося сфотографувати, заодно дізнався кілька фактів, про які ви напевно точно не знали.
В інших країнах бурштин називають по різному, на Сицилії «симетитом», у Румунії – «руменіт», М’янмі – «бирмит».
На давньогрецькому «янтар» звучить як «електрон». Ще в стародавній Греції природознавцями проводилися експерименти — шматки бурштину терли шерстю, після чого ті починали притягати до себе дрібні предмети. У давні часи за невелику прикрасу з бурштину можна було купити раба (ех, були часи), а пізніше в середньовіччі, цей мінерал наділяли чудодійними властивостями – нібито він лікував від багатьох хвороб.
Зараз знавці розрізняють близько двохсот вісімдесяти різновидів бурштину, від «морського» до «земляного».
Поки я вам розповідаю про бурштин, керуючий цехом по обробці бурштину відкриває велику залізну скриню зі скарбами.
Але що ми тут бачимо? Кілька мішків і тазик з камінчиками не презентабельного вигляду.
Це зовсім не схоже на той бурштин, що я собі уявляв. Однак не будемо поспішати з висновками. Це справжній бурштин. В цех він приходить в різних фракціях. Від такого «щебеню», який коштує 240 грн. за кг.
До таких камінчиків, які коштують значно дорожче, тому що з них можна зробити більш великі, цікаві вироби.
А такі шматки бурштину коштують до 8 тис. грн. за кг. Не маленькі такі булижники. До речі, шматки бурштину, вагою понад 1 кг прирівнюються до дорогоцінних каменів і не підлягають вільному продажу, такий указ випустив уряд наприкінці 90-х років. Ось так.
У цій кімнаті, де зберігається сировина і оброблений бурштин, під невсипущим поглядом охоронця провадиться зважування та фасування мінералу.
Робота нудна й монотонна.
Бурштин розподіляють за кольором, розміром і іншим параметрам.
Хто скаже, що з цього можна зробити прикрасу? Проте ж роблять.
Управитель відкриває шафу з готовою продукцією. Хоча я повинен був показати вам результат обробки в кінці репортажу, доведеться зробити це зараз.
Оброблений «щебінь» виглядає як льодяник.
А ось цей напівфабрикат зроблений шляхом пресування бурштину, з якого ніяк не могло вийде чогось путнього, однак викинути теж не можна. Ні одна частинка цієї дорогоцінної смоли не пропаде дарма
Уламки і крихти бурштину засипають у ці форми, які кладуть у спеціальний прес. Він під тиском і температурою плавить їх.
В результаті чого виходить пластина з кульками. Їх потім відокремлюють, обробляють. Коштують вони звичайно в рази менше, ніж справжній бурштин.
Їх потім ще чекає шліфування та полірування, однак вони не будуть виблискувати як кульки знизу. Перевірте до речі бабусині бурштинові прикраси у вас вдома, хто знає, може недобросовісний продавець впарив вам «прессовку» замість справжнього бурштину.
А це справжні, відполіровані бурштинові кульки.
На них можна дивитися нескінченно довго, вони чудо як гарні. Мені б один такий в дитинстві, в мою скарбницю непотрібних дрібниць.
Дрібніші кульки. У них пізніше будуть просвердлені дірки і зроблені браслети, намиста та інші прикраси.
З шматків побільше будуть зроблені кулони. Яких тільки кольорів бурштину тут немає. Взяв у руки шматок побільше, вага мало відчувається, мінерал здається легким.
Трапляються серед сировини і такі унікальні екземпляри з комахами всередині, які називаються інклюзами. Інклюзи – частинки флори і фауни, що потрапили в древню смолу і застиглі на мільйони років. Найпоширеніші включення – частинки членистоногих і рослин, дуже рідко зустрічаються хребетні і ссавці. Бурштин з інклюзами становить близько 10% від усього видобутого бурштину.
При великому бажанні і величезних грошах можна взяти такий інклюзив і побудувати собі невеликий юрський парк).
А тепер, нарешті, дізнаємося, як роблять кульки з бурштину. Для цього з сировини нарізають кубики.
Які вручну грануються на шліфувальних верстатах до такого стану.
Після чого кульки знову обробляються на верстаті зі спеціальними шліфувальними кругами.
Кулька крутиться, поливається водою і стає більш округлою, ніж раніше.
Не оброблені кульки.
І готові.
Після обробки бурштин потрапляє на галтовку. Досить цікавий процес. Тут в віброгалтовочному барабані з наповнювачами з абразиву він піддається обробці, необхідної для забезпечення товарного вигляду.
Просто кажучи, кульки та інші шматочки бурштину різного розміру труться з абразивом у воді з миючим засобом протягом деякого часу, точно не пам’ятаю скільки.
Тут два таких барабана, функція в обох однакова – вібрувати і обертатися.
Після шліфування в галтовочному барабані, кульки і шматочки бурштину перебирають, перевіряють.
Потім додатково обробляють при необхідності роблять у бурштині отвори.
В самому цеху висить янтарна пилюка, при довгій роботі з ним без респіратора напевно важко дихати, однак деякі працівники були без нього, звикли напевно.
А це до речі, той самий прес, у якому плавлять не кондиційний бурштин.
І наостанок готові вироби з бурштину.
За ці буси в колишні часи можна було купити парочку молодих рабинь).
І бурштин незвичайного чорного кольору.
На цьому все, спасибі, що дочитали до кінця!
Натхнення: fresher.ru