10 цікавих фактів про Нобелівську премію

З існуючою вже 111 років найпрестижнішої наукової нагороди світу пов’язані і трагічні моменти, й кумедні випадки, і цілком детективні історії. Журнал Forbes вибрав десять найбільш примітних фактів з історії Нобелівської премії, серед яких і цілком детективні випадки, і просто забавні моменти. Представляємо вашій увазі 10 цікавих фактів про Нобелівську премію.

Друга неділя жовтня ось уже 111 років носить назву Нобелівської: саме в цей час Фонд Нобеля відповідно до умов заповіту знаменитого шведського вченого оголошує імена лауреатів найпрестижнішої наукової премії миру. У 2012 році вже названі лауреати в галузі фізіології і медицини і фізики, а останніми 15 жовтня назвуть лауреатів у галузі економіки. Не так  легко відповісти на запитання «Скільки всього лауреатів Нобелівської премії?». У загальній складності з 1901-го по 2011 роки премії отримали 851 лауреатів, але в поіменному списку людей та організацій, удостоєних нагороди, тільки 844 імені і назви – просто тому, що деякі були лауреатами двічі і навіть тричі.

Найбільше лауреатів – 199 осіб (з урахуванням 2012 року) – отримали премії за дослідження в області фізіології і медицини. Фізиків лише на шість осіб менше – 193 (з урахуванням 2012 року), з них один – двічі. 160 лауреатів удостоєні премії з хімії (у тому числі один – двічі), 121 – премії миру (у тому числі один – двічі, а один – тричі), 108 – з літератури, і всього 69 – з економіки (введена в 1969 році) .

Неодноразові лауреати

Серед правил присудження Нобелівських премій є умова про те, що всі премії, крім премії миру, можуть присуджуватися одній людині лише одного разу. Тим не менш, відомо четверо нобелівських лауреатів, які отримували премії двічі: це Марія Склодовська-Кюрі (на фото; по фізиці – в 1903 році, з хімії – у 1911 році), Лайнус Полінг (з хімії – у 1954 році, премія миру – у 1962 році), Джон Бардін (з фізики – у 1956 і 1972 роках) і Фредерік Сенгер (з хімії – у 1958 і 1980 роках). Триразовий лауреат за всю історію Нобелівської премії був тільки один – Міжнародний комітет Червоного Хреста, який отримав премію миру (ця премія – єдина, що допускає номінування не тільки приватних осіб, але й організацій) в 1917, 1944 і 1963 роках.

Лауреати посмертно

У 1974 році Фонд Нобеля ввів правило, згідно з яким Нобелівська премія не присуджується посмертно. До цього було лише два випадки посмертного присудження премії: у 1931 році – Еріку Карлфельдту (по літературі), і в 1961 році – Дагу Хаммаршельда (премія миру). Після введення правила воно було порушене лише одного разу, і тільки за трагічним збігом обставин. У 2011 році премію з фізіології і медицини присудили Ральфу Стайнману (на фото), однак він помер від раку за кілька годин до оприлюднення рішення Нобелівського комітету.

Нобелівська економія

У нинішньому році розмір грошової частини Нобелівської премії – $ 1,1 млн. Сума була зменшена на 20% у червні 2012 року з метою економії. Як аргументували цей крок у Фонді Нобеля, нововведення допоможе уникнути скорочення капіталу організації в довгостроковій перспективі, адже управління капіталом повинне вестися таким чином, щоб «премію можна було вручати нескінченно».

Нобелівська схованка

За всю історію Нобелівської премії зафіксовано лише один випадок, коли лауреати двічі отримували одні і ті ж нобелівські медалі за одне і те ж відкриття. Фізики з Німеччини Макс фон Лауе (лауреат 1915 року) і Джеймс Франк (лауреат 1925 року) після введення в 1936 році в нацистській Німеччині заборони на отримання Нобелівських премій передали свої медалі на збереження Нільса Бора, який керував інститутом у Копенгагені. У 1940 році, коли Рейх окупував Данію, співробітник інституту угорець Дьордь де Хевеши (на фото), побоюючись, що медалі можуть вилучити, розчинив їх у «царській горілці» (суміші концентрованої азотної і соляної кислот), а після звільнення виділив золото із збереженого розчину золотохлористоводневої кислоти і передав його в Шведську королівську академію. Там з нього знову виготовили нобелівські медалі, які і повернули лауреатам. До речі, сам Дьєрдь де Хевеши в 1944 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії.

Нобелівський довгожитель

Італійський нейробіолог Рита Леві-Монтальчини (на фото) – довгожитель серед Нобелівських лауреатів і найстарший з них: в цьому році їй виповнилося 103 роки. Премії з фізіології і медицині вона була удостоєна в 1986 році, коли відзначила 77-й день народження. Самим старшим лауреатом на момент присудження премії був 90-річний американець Леонід Гурвіч (премія по економіці – 2007 рік), а наймолодшим – 25-річний австралієць Вільям Лоренс Брегг (премія з фізики – 1915 рік), який став лауреатом разом зі своїм батьком Уїльямом Генрі Брегг.

Жінки Нобелівської премії

Найбільша кількість жінок-лауреатів – серед власниць Нобелівської премії миру (15 осіб) та премії з літератури (11 осіб). Однак володарки літературної премії можуть похвалитися тим, що перша з них була удостоєна високого звання на 37 років раніше: у 1909 році нобелівським лауреатом з літератури стала шведська письменниця Сельма Лагерлеф (на фото), а першою жінкою-лауреатом премії миру – американка Емілі Грін Болч у 1946 році.

Нобелівські співавтори

За правилами Фонду Нобеля, за рік отримати премію в одній області можуть не більше трьох осіб за різні роботи – або не більше трьох авторів однієї роботи. Першою трійкою були американці Джордж Уіпл, Джордж Майнот та Вільям Мерфі (на фото), удостоєні премії з фізіології і медицини в 1934 році. А останніми (на 2011 рік) – американці Сол Пелмуттер і Адам Райсс і австралієць Брайан Шмідт (фізика), а також ліберійкі Елен Джонсон-Серліф і Лейма Гбові і громадянка Ємену Тавакуль Карман (Нобелівська премія миру). Якщо премія вручається не одній людині або не за одну роботу, вона ділиться пропорційно: спочатку – на кількість робіт, потім – на кількість авторів кожної роботи. Якщо премії удостоєні дві роботи, в однієї з яких два автора, то автор першої отримає половину суми, а кожен з авторів другий – лише по чверті.

Нобелівські пропуски

У правилах присудження Нобелівської премії немає вимоги неодмінно вручати її щороку: за рішенням Нобелівського комітету, якщо серед претендентів на високу нагороду не знайдеться гідної роботи чи особи, премія може не вручатися. У такому разі її грошовий еквівалент перераховується до Фонду Нобеля цілком або частково – в останньому випадку від третини до двох третин суми може бути перераховано до спецфонду профільної секції. Протягом трьох воєнних років – в 1940, 1941 і 1942 роках – Нобелівські премії не присуджувалися взагалі. З урахуванням цього пропуску найчастіше (18 разів) не присуджувалася Нобелівська премія миру, премія з фізіології і медицини – дев’ять разів, з хімії – вісім разів, з літератури – сім разів, з фізики – шість разів, а в присудженні премії з економіки, введеної тільки в 1969 році, не було жодного пропуску.

Нобелівське перетворення

Відомий фізик Ернест Резерфорд в 1908 році був удостоєний Нобелівської премії з хімії. Фраза, якою він відреагував на цю звістку, стала крилатою: вчений сказав, що «Вся наука – або фізика, або колекціонування марок», а трохи пізніше прокоментував своє нагородження ще більш образно, заявивши, що з усіх перетворень, яким він був свідком, «самим несподіваним стало власне перетворення з фізика в хіміка».

Нобелівські спадкоємці

Першим лауреатом Нобелівської премії з фізики був Вільгельм Конрад Рентген, удостоєний нагороди в 1901 році за відкриття рентгенівського випромінювання. Всього ж за роботи, безпосередньо пов’язані із застосуванням відкриття Рентгена у науці, Нобелівські премії присуджувалися ще 12 разів, у тому числі з фізики (сім разів), по фізіології і медицині (тричі) і по хімії (двічі): в 1914, 1915, 1917, 1922, 1924, 1927, 1936, 1946, 1962, 1964, 1979 і 1981 роках.

Натхнення: www.forbes.ru