Співробітник магнітної обсерваторії на Лофотенських островах Норвегії Роб Стамс займається вимірюванням сили і напряму локального магнітного поля, а також електричних потоків, що проходять через землю. Під час геомагнітних бур прилади зазвичай ведуть себе дивно. Але 12 вересня відбулося щось особливе — вони показали такі графіки, як якщо б задзвонив дзвін.
За словами Стамса, вранці і в районі полудня його інструменти зафіксували синусоїдальні пульсації з періодом близько 115 секунд. Ці природні ультранизькі частотні коливання відомі вченим як безперервні стійкі пульсації (pulsations continues).
Їх фізика знайома кожному, хто вивчав дзвіниці або резонансні западини. Магнітне поле Землі «вирізає» їх у навколишньому сонячному вітрі. Коливання тиску в сонячному вітрі можуть викликати у цій западині такі хвилі.
Зафіксовані 12 вересня коливання являють собою хвилі типу Pc4. Іншими словами, їх частоти потрапляють в діапазон 6,7–22 мГц. Такі хвилі і споріднені їм більш низькочастотні Pc5 (1,7–6,7 мГц) можуть мати збудливий вплив на частинки внутрішньої магнітосфери Землі, тому що хвилі резонують з природним рухом частинок поблизу геомагнітного поля.