Міжнародний союз охорони природи (МСОП) — найбільша інтернаціональна організація, що займається охороною вимираючих видів і користується величезним авторитетом. Однак нове дослідження, проведене орнітологами, викрило її в недбалості: через те, що для спостереження за дикою природою МСОП не використовує сучасні технології і як раніше, покладається на старі карти, вона упускає з уваги реальний рівень загрози світовій фауні.
Найбільш відома у світі база даних видів, що знаходяться під загрозою зникнення, серйозно, іноді навіть дуже серйозно недооцінює ризики реального вимирання тварин. До такого висновку прийшли дослідники у своїй новій роботі, яка показала, що без можливостей впровадження новітніх технологій (зокрема супутникової зйомки і навіть банальної аерофотозйомки) Міжнародний союз охорони природи (МСОП) не може давати достовірну оцінку стану тих або інших біологічних видів. На їх думку, саме в результаті того, що багато подробиць вислизають з поля зору міжнародної організації, сотні видів тварин опинилися під загрозою.
Стюард Бутчарт, голова наукового відділу BirdLife International в Кембриджі, Англія — організації, що займається відстеженням птахів і входять до списків МСОП. Він стверджує, що автори дослідження помиляються і неправильно рекласифікують більшість тварин як «вимираючі види». Нагадаємо, що червоний список МСОП, створений в 1964 році, має декілька градацій стану виду, від найменш критичного які «викликають найменше побоювання» до «знаходяться на межі повного зникнення», «зниклі в дикій природі» і зовсім «зниклі».
База даних ґрунтується на десятках тисяч досліджень професійних зоологів і натуралістів. За словами Стюарта Пімма, одного з авторів дослідження і біолога, який вивчає зникаючі види в Університеті Дьюка в Дареме, США, цей список в даний час багато в чому неактуальний. Він спирається на старі карти, не включає в себе супутникові фотографії та аерофотозйомку, які дозволяють краще обчислити людську діяльність і рівень її посягання на дику природу. В результаті, за його оцінкою, в реєстрі МСОП відсутні такі точні географічні особливості, як, наприклад, плямисте обезлісення місцевості або зміна рівня висот рельєфу, що для багатьох живих істот є критичним чинником.
Для дослідження Пімм, поряд з провідним автором дослідження Наталією Окампо-Пенуелою і її колегами, вивчили 586 видів птахів (здебільшого команда складається з орнітологів), занесених в даний час в червоний список МСОП і які мешкають в шести багатих пернатою фауною регіонах по всьому світу, в тому числі на заході Колумбії, в південно-східній Азії та Бразилії. З майже шести сотень видів 108 позначені як такі, що знаходяться під загрозою зникнення. Але коли Пімм і колеги завершили своє дослідження, підрахувавши, скільки по-справжньому підходящого середовища проживання залишилося для птахів, вони були змушені внести в список вимираючих видів ще 210 (!) різновидів тварин.
Приміром, сірокрилий представник котингових, що мешкає в діапазоні приблизно в 3300 квадратних кілометрів в лісистих горах на північний схід від Ріо-де-Жанейро, Бразилія, зустрічається виключно на висоті від 1200 до 1800 метрів. Так ось, за результатами дослідження лише 100 (!) з 3300 квадратних кілометрів реально відповідали вимогам, необхідним для існування птахів. Зрозуміло, цей факт миттєво перемістив мініатюрних горобчиків в категорію «критична загроза вимирання».
Хоча їх дослідження стосується лише птахів, орнітологи впевнені, що подібну перевірку повинні пройти всі тварини, незалежно від середовища проживання. Багато вчених солідарні з ним: приміром, еколог Вальтер Джетс з Єльського університету пише, що заохочення МСОП урізноманітнити арсенал стеження замість того, щоб покладатися на старі карти, вельми похвальне діло. У свою чергу Брутчат, як представник організації, підшефної МСОП, відстоює свою точку зору, згідно з якою всі дослідження потрібно визнати фіктивними.