Понад 20 років у фізиків не сходилися теорія та експериментальні дані по утворенню озону у верхніх шарах земної атмосфери. Але розрахунки вчених внесли ясність в цей процес.
Інтернаціональна група дослідників розрахувала молекулярну динаміку процесу, в якому кисень проходить через ряд метастабільних станів, перетворюється в озон і згодом розпадається. Ключем до розуміння перетворень стало виявлення нової поверхні потенційної енергії в молекулярній структурі озону.
До цього фізики вважали, що у озону є якийсь бар’єр поверхні потенційної енергії на траєкторії розпаду. Розрахунки вчених показали помилковість цих уявлень. Це дозволило узгодити теоретичну і експериментальну швидкість реакції.
Стаття про це була опублікована в журналі The Journal Physical Chemistry. Дані дослідження дуже важливі для розуміння кліматичних змін та їх зв’язок з концентрацією озону в атмосфері. Адже озон не тільки буфер на шляху космічного випромінювання, але і третій за важливістю парниковий газ.