Міжнародна команда вчених встановила точну дату останнього великого виверження розташованого на Алясці вулкана Окмок і спробувала з’ясувати, як ця подія вплинула на політичні процеси в Стародавньому Римі і Єгипті Птолемеїв.
У 44 році до нашої ери був убитий Юлій Цезар. Римська республіка проіснувала після цього тільки 17 років — вже в 27 році спадкоємець Цезаря, Октавіан Август, фактично став першим римським імператором. Цей період був не найсприятливішим для Стародавнього Риму та всього Середземномор’я — письмові джерела повідомляють про різке похолодання, неврожаях, голод та заворушеннях, що відбувалися в роки після вбивства Цезаря. Як вдалося з’ясувати вченим, ці явища мали цілком визначену причину — велике виверження вулкана на Алясці, що сталася в 43 році до нашої ери і залишило після себе кальдеру розміром майже в десять кілометрів.
Щоб з’ясувати точну дату виверження, автори дослідження вивчили зразки крижаного покриву, зібрані в Гренландії й Росії. Збережені в льодах сліди опадів показали два виверження, що сталися в цей період — один потужний, але досить короткий і локальний в 45 році до нашої ери, і друге, що мало значно більші наслідки, у 43 році. Сліди вулканічних опадів від цього другого виверження випадали протягом двох років. Провівши порівняльний геохімічний аналіз вулканічної тефри, вчені встановили, що причиною цього виверження вулкан став Окмок.
Потім по кільцях дерев зі Скандинавії, Австрії і Каліфорнії, а також по печерних відкладів в Китаї були отримані дані про зміни клімату в цей момент, які лягли в основу вже глобальної кліматичної моделі, яка відобразила всі наслідки виверження.
У результаті з’ясувалося, що перші два роки після катаклізму були одними із найхолодніших у Північній півкулі за останні 2500 років. Середня температура влітку і восени опускалася на 7 °C нижче норми, а рівень опадів у Південній Європі перевищував звичайний на 50-120% влітку і 400% восени. Наслідком цих кліматичних змін якраз і стали неврожай і голод, про які повідомляють історичні джерела.
Природно, що саме по собі виверження вулкана не могло знищити Римську республіку і Державу Птолемеїв, яка зникла у 30 році до нашої ери. Але, як зазначають автори дослідження, серед яких були також і історики, природні катаклізми створюють особливу ситуацію, в якій звичайні норми перестають діяти, а соціальні і політичні зміни прискорюються. Саме це, переконані вчені, і сталося в Середземномор’ї 2000 років тому.
Як приклад вони наводять морську блокаду Секстом Помпеєм Італії в 43-36 роках, наслідки якої були посилені падінням власного сільськогосподарського виробництва на півострові у зв’язку з «вулканічним» похолоданням. Автори дослідження також цілком допускають, що з виверженням Окмока було пов’язане і захоплення Октавіаном Держави Птолемеїв в 30 році — Єгипет мав славу житниці, і цілком ймовірно, що кілька неблагополучних років підштовхнули Рим до того, щоб роздобути собі таку провінцію. Здатність Птолемеїв до опору на той момент могла досягти мінімуму зі схожих причин — неврожай, голод, хвилювання.
Окомок, до речі, як і раніше активний, і під час останнього на сьогодні його виверження, що сталося в 2008 році, викид попелу досяг висоти в 12 кілометрів.
Натхнення: earth-chronicles.ru