Учені вивчили зуби великих білих акул і вимерлого мегалодона і дійшли висновку, що конкуренція за їжу між двома видами могла сприяти вимиранню другого;
Otodus megalodon був воістину гігантським хижаком: довжина акули становила близько 15 метрів, а один тільки її плавець був розміром з людину. Дивно, але великі білі акули могли сприяти вимиранню цього гіганта.
У дослідженні, опублікованому в журналі Nature Communications, вчені проаналізували зубну емаль мегалодонів, щоб зрозуміти, чим вони харчувалися.
Нові зуби, що виростають у акули, підлаштовуються під дієту. Дієта впливає на те, скільки цинку буде в емалі. Аналізуючи ізотопи цинку в зубах, вчені можуть визначити раціон їхнього власника, а також встановити його становище в харчовому ланцюзі.
Вчені проаналізували ізотопи цинку в зубах мегалодона, акул 20 наявних видів, а також 12 викопних видів (не мегалодона).
Порівняння білої акули (Carcharodon carcharias) і мегалодона – двох видів, що колись співіснували в ранньому пліоцені, – показало, що вони перебували поруч у харчовому ланцюзі. Вони могли полювати за однією здобиччю і боротися за одні й ті самі ресурси.
Дослідники все ще не знають точної причини вимирання мегалодонів. Автори нової статті припускають, що причиною цьому послужило безліч факторів. І один із них – конкуренція з боку білих акул.
Автори також зазначають, що їхня робота може стати відправною точкою для подібних досліджень.
“Наше дослідження ілюструє можливість використання ізотопів цинку для вивчення дієти і трофічної екології вимерлих тварин упродовж мільйонів років – метод, який також можна застосувати до інших груп викопних тварин, зокрема й до наших власних предків”, – підсумовують учені.