Наприкінці пермського періоду, приблизно 252 мільйони років тому, Земля зіткнулася з найбільшим масовим вимиранням в історії, яке знищило близько 90% біосфери.
Геологічні нашарування, сформовані під час зміни пермського періоду на тріасовий 252 мільйони років тому. Ці червоні шари утворилися в екстремально сухому і жаркому кліматі. Китай, Наньлян / © University of Bristol and China University of Geosciences (Wuhan)
Основною причиною катастрофи вчені вважають масштабне підвищення рівня вуглекислого газу в атмосфері, викликане вулканічними виверженнями сибірських траппів, що призвело до різкого посилення парникового ефекту та каскадних кліматичних змін.
Дослідження, проведене фахівцями з кількох європейських інститутів на чолі з Китайським університетом наук про Землю, показало, що основним кліматичним механізмом, який спричинив цю катастрофу, був тривалий та надзвичайно потужний Ель-Ніньо — кліматичне явище, яке виникло внаслідок різкого підвищення парціального тиску вуглекислого газу. Вчені з’ясували, що цей періодичний феномен, зазвичай короткочасний у сучасну епоху, набув тривалої форми, що призвело до значних змін клімату і зробило Землю несприятливою для багатьох видів.
Температура на поверхні Землі в найтепліший місяць на максимумі пермсько-тріасового масового вимирання / © University of Bristol and China University of Geosciences (Wuhan)
Аналізуючи дані палеокліматичних моделей і осадових порід, дослідники виявили, що впродовж цієї епохи суттєво змінилися параметри океану. Зональний градієнт температури поверхні океану зменшився до одного-четирьох градусів, що призвело до значного послаблення циркуляції Вокера — важливого процесу перемішування повітряних мас у тропіках. Це спричинило тривалий Ель-Ніньо, який значно погіршив кліматичні умови на Землі.
Ця екстремальна версія Ель-Ніньо мала катастрофічні наслідки для екосистем як на суходолі, так і в океанах. Температура поверхні екваторіальних вод зросла до 34°C, що перевищувало межі виживання для багатьох морських видів. На суші це явище призвело до серйозних посух і хвиль тепла, які значно скоротили площу лісів і торфовищ, що ще більше ускладнило умови для виживання наземної біоти.
Фрагмент породи з ознаками екстремальної посухи на суші, що встановилася на планеті наприкінці пермського періоду / © University of Bristol and China University of Geosciences (Wuhan)
Таким чином, наприкінці пермського періоду потужні викиди парникових газів не лише підвищили температуру на планеті, але й спричинили радикальні зміни у кліматі, що зробили його нестабільним та екстремально несприятливим для життя. Як і нині, такі кліматичні явища, як Ель-Ніньо, мають руйнівний вплив на тропічні екосистеми. Але під час пермського вимирання це явище спричинило глобальну катастрофу, яка мало не стерла все живе з лиця Землі.