Копрофагія, або поїдання фекалій, є маловивченим, але важливим аспектом харчової поведінки деяких тварин. Це явище спостерігається серед травоїдних, хижаків та інших груп хребетних, а його вивчення допомагає зрозуміти, як екологічні умови та фізіологічні потреби формують раціон різних видів. Як зазначають дослідники, такі харчові стратегії нерідко стають вимушеними адаптаціями.
Дослідники Смітсонівського національного зоологічного парку (Вашингтон, США) узагальнили понад 150 зареєстрованих випадків копрофагії серед хребетних. Вони класифікували цю поведінку за джерелом екскрементів (власні, родичів чи інших видів) та її контекстом. Наприклад, деякі види поїдають фекалії, щоб забезпечити організм додатковими поживними речовинами, як у випадку з кроликами. Інші роблять це для формування мікрофлори кишечника в молодому віці.
Серед виявлених закономірностей виділено сім основних причин копрофагії. Частина тварин використовує цю стратегію для компенсації дефіциту їжі в умовах обмежених ресурсів, наприклад, після вирубки лісів або в періоди голоду. Американські ворони та ведмеді барибали також споживають екскременти, доглядаючи за потомством. Інші види звертаються до цього через високу конкуренцію в екосистемах із багатим біорізноманіттям.
Окремі тварини, такі як деякі види птахів, гризунів та людиноподібних мавп, споживають фекалії, що містять насіння чи плоди, сприяючи таким чином поширенню рослин. Водночас є й види, для яких копрофагія є рідкісною харчовою добавкою: наприклад, у лосів і водяних ящірок така поведінка зафіксована лише кілька разів.
Автори підкреслюють, що хоча копрофагія може бути джерелом поживних речовин, вона не є повноцінним замінником звичайного раціону. Водночас цей феномен демонструє високу гнучкість у харчових стратегіях, що дозволяє виживати в екстремальних умовах. За словами дослідників, через недостатню кількість спостережень реальний перелік видів-копрофагів може бути значно ширшим, ніж вважається.