Астрономи Університету Арізони представили нове пояснення походження та «живучості» гарячого екзозодіакального пилу — матеріалу, що дивом виживає поблизу деяких зірок при температурах понад 1000 °F.
Команда Томаса Стубера, використовуючи інтерферометр MATISSE на телескопах ESO, виявила біля зірки Каппа Тукана А малопомітного зоряного супутника. Цей об’єкт рухається по надзвичайно витягнутій орбіті та регулярно проходить через область, де спостерігається аномально гарячий пил. На думку дослідників, саме такі проходження можуть пояснювати збереження й поповнення пилових запасів, які, за фізичними законами, мали б випаровуватися майже миттєво.
Стубер наголошує: «Якщо ми бачимо пил у таких великих кількостях, він повинен швидко замінюватися, або повинен існувати механізм, що подовжує термін його існування». Виявлений супутник стає ключем до цього механізму, адже його орбіта перетинає найпиловіший внутрішній регіон системи.
Значення цього результату виходить далеко за межі однієї зорі. Гарячий пил є головною перешкодою для майбутньої місії NASA Habitable Worlds Observatory, яка намагатиметься побачити слабкі екзопланети, блокуючи світло їхніх зірок. Розсіювання світла пилом може створювати «коронографічний витік», що маскує саме ті сигнали, які намагатимуться зафіксувати телескопи.
Дослідження ґрунтується на давній інтерферометричній експертизі обсерваторії Стюард: інструмент LBTI, що працює на горі Грем, став піонером у виявленні теплого пилу й визначив США як ключового гравця у глобальній мережі лабораторій екзопилу. Сучасні зусилля включають розробку європейського інтерферометра нового покоління, який буде у 50 разів чутливішим, ніж попередні системи.
Виявлення супутника Каппа Тукана А відкриває новий напрям досліджень. Тепер астрономи можуть перевірити, чи:
- магнітні поля утримують заряджені частинки пилу (гіпотеза Ріке та Гаспара),
- чи кометний матеріал постійно поповнює запаси (модель Фарамаз-Горка),
- чи діють інші, ще не описані фізичні процеси.
Команда Стубера планує повернутися до раніше досліджуваних зірок — тепер із припущенням, що «приховані» супутники можуть бути значно поширенішими, ніж здається.
«Ми навіть не очікували знайти цю супутню зірку, — зізнається Стубер. — Це робить відкриття ще захопливішим і відкриває нові шляхи для вивчення загадкового гарячого пилу».