Сучасні дослідження свідчать, що справжній потенціал штучного інтелекту полягає не в автоматизації, а в посиленні людської творчості через співпрацю.
Традиційно «штучний інтелект» розглядався як «технологія заміщення або оптимізації людських дій». Однак нові дані Свонсіського університету змінюють цю парадигму. ШІ може діяти як партнер у творчому процесі. Це зміщує фокус із продуктивності на залученість.
Дослідники факультету комп’ютерних наук провели масштабний онлайн-експеримент. У ньому взяли участь понад 800 осіб. Учасники створювали віртуальні дизайни автомобілів. Для цього використовували систему з підтримкою ШІ.
На відміну від стандартних інструментів, система не приховувала варіанти. Вона застосовувала метод MAP-Elites, тобто «алгоритм, що зберігає різноманіття рішень». Користувачам показували як оптимальні, так і нетипові дизайни. Це стимулювало дослідження простору ідей.
Учасники витрачали більше часу на завдання. Вони експериментували з формами. Результати були креативнішими. Залученість зростала разом із різноманіттям пропозицій.
«Йшлося не про швидкість, а про співтворчість», — зазначає Шон Уолтон. Він підкреслює, що навіть «погані» ідеї були корисними. Вони руйнували початкові обмеження мислення. Це запобігало ранній фіксації рішень.
Дослідження також критикує стандартні метрики оцінки ШІ. Кількість кліків або копіювань не відображає когнітивних процесів. Автори пропонують враховувати емоційний і поведінковий вплив. Оцінка має бути цілісною.
ШІ в цьому контексті виконує роль каталізатора мислення. Він не диктує рішення. Натомість він розширює поле можливого. Це особливо важливо для дизайну та інженерії.
Отже, штучний інтелект постає як інструмент співпраці. Його цінність визначається не заміною людини. Вона полягає у здатності надихати. Майбутнє ШІ — у партнерстві, а не в автоматизації.