Зіккурати сформували основу сакральної архітектури Стародавньої Месопотамії, поєднавши релігійні уявлення, міське планування та інженерні рішення.
Зіккурат — це «піднята ступінчаста культова споруда» у формі терасної піраміди. Вона будувалася з глинобитної цегли та домінувала над міським ландшафтом. Зіккурати не виконували поховальних функцій, а слугували храмами богів-покровителів. Святилище розташовувалося на вершині споруди.
Поширення зіккуратів охоплювало Стародавню Месопотамію між 4000 і 500 роками до н.е. Основні центри будівництва знаходилися на території сучасного Іраку. Споруди зводили поруч із палацами або головними храмами. Таке розміщення підкреслювало божественну легітимацію влади.
Через дефіцит каменю використовували «висушену на сонці глиняну цеглу» (див. глиняна цегла). Для захисту конструкцій застосовували «бітум — смолоподібну клейку речовину». Стіни вкривали вапняним розчином або гіпсом. Глазуровані поверхні створювали яскравий візуальний ефект.
Найдавнішим відомим є зіккурат Ану в Уруку, зведений шумерами близько 4000 року до н.е. Він був присвячений «Ану — богу неба». Пізніше на його вершині спорудили Білий Храм. «Храм повністю сяяв від побілки», — зазначають дослідники.
Традицію зіккуратів продовжили аккадці, вавилоняни та ассирійці. Назва походить від аккадського «zaq?ru — будувати високо» (https://www.etymonline.com/word/ziggurat). Відомим прикладом є Етеменанкі, присвячений Мардуку. Цю споруду пов’язують з образом Вавилонської вежі.
Геродот писав: «У найвищому святилищі бог обирав жінку для ночі» (Геродот). Цей опис часто тлумачать як «інкубацію — отримання божественного одкровення уві сні». Такий обряд підкреслював сакральну функцію храму. Зіккурати потребували постійного відновлення через крихкість матеріалів.
Зіккурат Ура, присвячений богу місяця Нанні, є одним із найкраще збережених прикладів. Іншим є Чога-Занбіл у сучасному Ірані. Первісна висота цієї споруди сягала понад 50 метрів. Сьогодні збереглася лише частина конструкції.
Вплив зіккуратів простежується у багаторівневій архітектурі пізніших епох. Подібні принципи використовували в архітектурі ар-деко ХХ століття. Сучасні хмарочоси відтворюють давню ступінчасту логіку. Таким чином, месопотамська традиція зберегла тривалий культурний резонанс.