Майже повний скелет крихітного птахоподібного динозавра, пролежавши під пісковими дюнами Аргентини 90 мільйонів років, нарешті дав вченим відповідь на питання, яке мучило їх десятиліттями. У новому дослідженні, яке опубліковане в журналі Nature, описана знахідка майже цілого скелета Alnashetri cerropoliciensis, що належить до групи альваресзаврів — одних із найзагадковіших динозаврів в історії палеонтології. Відкриття не просто заповнює прогалину: воно показує, що ці тварини зменшились у розмірах задовго до того, як розвинули свої дивні анатомічні особливості.
Що відомо коротко
- Дослідження очолили палеонтолог Університету Міннесоти Пітер Маковіцкі та аргентинський науковець Себастьян Апестегія.
- Скелет знайшли у 2014 році в Північній Патагонії, на місці розкопок Ла-Буїтрера, відомому багатством крейдяних решток.
- Команда витратила десять років на делікатне підготування і складання дрібних кісток.
- Мікроскопічний аналіз кісток показав, що тварина була дорослою особиною щонайменше чотирьох років і важила менше одного кілограма.
- Дослідження довело: альваресзаври походять з надконтиненту Пангея і поширились по континентах унаслідок їх розколу, а не морських мандрів.
Що це за явище
Альваресзаври — це група птахоподібних тероподів, що жили в крейдяний період і вражають своєю незвичністю. Уявіть собі динозавра розміром із домашню курку, який замість двох звичних рук мав крихітні кінцівки, що закінчувались одним великим кігтем, і дрібні зубки — ймовірно, ідеальні для полювання на комах і мурах. Саме такими були пізні представники цієї групи. Де вони з’явились, як еволюціонували й чому стали такими маленькими — ці питання залишались без відповіді, бо більшість добре збережених решток знаходили лише в Азії, тоді як південноамериканські зразки були уламковими й важкими для аналізу.
Деталі відкриття
Скелет Alnashetri cerropoliciensis відкрили у 2014 році в регіоні Ла-Буїтрера на півночі аргентинської Патагонії. Тварина була швидко поглинута піщаною дюною, яка зберегла її майже в недоторканому стані протягом 90 мільйонів років. Вид спочатку було описано раніше на основі фрагментів, однак новий зразок вперше дав науковцям повну анатомічну картину.
Дослідники провели мікроскопічний аналіз поперечних зрізів кісток, що дозволив визначити вік і масу тварини. Виявилось, що Alnashetri є одним із найменших динозаврів, будь-коли знайдених у Південній Америці. При цьому він суттєво відрізнявся від своїх пізніших родичів: мав довші руки та більші зуби — ознаки, які свідчать про те, що ранні альваресзаври ще не були пристосовані до раціону, заснованого на комахах.
Що показали нові спостереження
Аналіз Alnashetri перевернув усталені уявлення про послідовність еволюційних змін. Раніше вчені вважали, що альваресзаври спочатку розвинули свій характерний одинарний кіготь і лише потім зменшились у розмірах. Нова знахідка доводить протилежне: зменшення тіла відбулось раніше, ніж з’явились спеціалізовані анатомічні ознаки.
Крім того, ідентифікуючи раніше знайдені рештки альваресзаврів у музейних колекціях Північної Америки та Європи, команда показала: ці тварини були широко поширені ще на Пангеї. Після її розколу окремі популяції виявились на різних континентах і продовжили еволюціонувати незалежно. Саме тому пізніші альваресзаври з Азії та Америки такі різні.
«Перейти від фрагментарних скелетів, які важко інтерпретувати, до майже повної та зчленованої тварини — це як знайти палеонтологічний камінь Розетти», — зазначає провідний автор дослідження Пітер Маковіцкі. — «Тепер у нас є точка відліку, яка дозволяє точніше ідентифікувати менш повні знахідки і відстежувати еволюційні переходи в анатомії та розмірах тіла».
Чому це важливо для науки
По-перше, відкриття вирішує тривалий “географічний парадокс” альваресзаврів: якщо добре збережені рештки походять переважно з Азії, то звідки взявся вид? Тепер зрозуміло, що група виникла на Пангеї і розселилась глобально ще до того, як суперконтинент остаточно розколовся. По-друге, результати демонструють, що карликовість у динозаврів могла бути самостійним еволюційним кроком, а не наслідком спеціалізації до певного харчування.
Дослідження також підтверджує, що район Ла-Буїтрера у Патагонії є одним із найцінніших вікон у світ дрібних крейдяних динозаврів. Вчені вже знаходили тут інших птахоподібних динозаврів — предків сучасних птахів. «Після понад 20 років роботи місце Ла-Буїтрера подарувало нам унікальне уявлення про дрібних динозаврів та інших хребетних, якого не дає жоден інший майданчик у Південній Америці», — додає Апестегія.
Цікаві факти
- Альваресзаври є одними з найдрібніших відомих нептахоподібних динозаврів: навіть найбільші з них не перевищували розміру середньої людини, що надзвичайно мало для динозаврів загалом.
- Птахоподібні динозаври-тероподи — безпосередні еволюційні предки сучасних птахів. На cikavosti.com раніше писали про знайдених «одних з останніх динозаврів» крейдяного періоду — це були часи, коли такі групи, як альваресзаври, ще процвітали.
- Місце Ла-Буїтрера в Патагонії відоме своїми виключними умовами збереження решток: швидке поховання піщаними дюнами захищало кістки від руйнування. Схожі умови дозволили зберегти й динозавра-страуса вагою понад 800 кг з Північної Америки.
- Пангея остаточно розкололась приблизно 175 мільйонів років тому, проте фрагменти суперконтиненту ще довго залишались з’єднаними — і саме цей час дозволив альваресзаврам розповсюдитись по всьому стародавньому світу.
FAQ
Чому вчені досі не могли зрозуміти, звідки взялися альваресзаври? Більшість добре збережених решток цієї групи знаходили в Азії, тоді як південноамериканські зразки були неповними. Без цілого скелета неможливо було визначити справжнє місце виду на еволюційному дереві та реконструювати його анатомію.
Що означає одинарний кіготь альваресзаврів з точки зору еволюції? Це вузька спеціалізація, яка, ймовірно, розвинулась для розкопування мурашників або термітників. Однак Alnashetri показує, що тварина вже зменшилась у розмірах, ще не маючи цього кігтя — тобто мініатюризація і спеціалізація відбувались окремо.
Що дослідники планують робити далі? За словами Маковіцкі, команда вже знайшла наступний розділ історії альваресзаврів у тому ж районі, і рештки зараз готуються в лабораторії — тож нові відкриття не за горами.