У колекціях Седжвікського музею наук про Землю в Кембриджі, які вивчають уже понад 150 років, палеонтологи виокремили новий рід і вид тапежаридного птерозавра Hintighernia edingerae. Як повідомляє Sci.News, відкриття свідчить, що тапежариди, яких зазвичай пов’язували з Бразилією, могли мати давнє європейське походження.
Тапежариди — це птерозаври з короткими, загнутими донизу мордами і, у деяких видів, вражаючими гребенями на голові. Типовий представник групи був знайдений у крейдових відкладах Бразилії, тому саме ця країна довго вважалася головним центром їх різноманіття.
Палеонтолог Рубі Пегас (Rubi Pêgas) з Федерального університету ABC та його колеги нагадують, що тапежариди належать до крейдової кладової Tapejaridae в межах аздархоїдних птеродактилів. Вони виділяються короткими, загнутими вниз рострами та інколи дуже великими прехребтовими (premaxillary) гребенями. Є ознаки, що ці птерозаври могли бути не типовими хижаками, а всеїдними або навіть рослиноїдними та плодоїдними.
Як тапежариди вийшли за межі Південної Америки
Досі тапежарид найтісніше пов’язували з аптсько-альбськими відкладами Бразилії. Там знайдено типовий таксон Tapejara wellnhoferi з формації Ромуалду, два види Tupandactylus з формації Крато, а також добре представлений Caiuajara dobruskii та відносно новий Torukjara bandeirae з нижньокрейдової групи Каіуа.
Наявність цієї групи поза Південною Америкою вперше запропонували ще у 1999 році, коли у марокканській групі Кем Кем описали фрагмент передньої частини нижньої щелепи, схожий на Tapejara. Додаткові знахідки з Північної Африки з’явилися у 2020 році.
Новий вид Hintighernia edingerae жив у крейдовому періоді, приблизно 105–100 млн років тому, на території сучасної Великої Британії. Його рештки походять із кембриджського грінсенду (Cambridge Greensand Member) формації West Melbury Marly Chalk — шару перероблених осадів, звідки вже відомо понад 2 000 екземплярів птерозаврів.
Перегляд старих зразків та нова класифікація
Вивчений зразок був уперше описаний ще у 1870 році й згодом віднесений до виду Ornithostoma sedgwicki. Тепер автори роботи пропонують суттєво звузити застосування цієї назви й вважають, що вона має стосуватися лише голотипу Ornithostoma sedgwicki та трьох фрагментів щелеп, раніше до нього віднесених.
На основі повторного аналізу вчені доходять висновку, що Ornithostoma sedgwicki належить до іншої групи — чаояноптеридів (chaoyangopterids). Натомість досліджений екземпляр із кембриджського грінсенду представляє окремий рід і вид тапежаридного птерозавра — Hintighernia edingerae.
Щоб точніше зрозуміти будову тварини, команда використала мікро-КТ-сканування та зробила цифрову реконструкцію мозкової коробки Hintighernia edingerae. Отриманий ендокаст — відбиток порожнини, де містився мозок, — виявився схожим на ендокаст Tapejara wellnhoferi.
На думку дослідників, це, ймовірно, відображає близьку еволюційну спорідненість. Водночас вони наголошують, що потрібні подальші філогенетичні дослідження нейроанатомії птерозаврів, аби підтвердити ці зв’язки.
Різноманіття аздархоїдів у кембриджському грінсенді
Автори також переглянули інші залишки птерозаврів із кембриджського грінсенду. Вони виявили фрагмент кінчика морди, який, можливо, також належить до того самого нового роду, і позначили його як cf. Hintighernia.
Дві шийні хребці та частину плечової кістки вдалося віднести ширше — до тапежаридів, без уточнення роду. Окремий комплекс видовжених шийних хребців разом із фрагментами щелеп указує, що в цій місцевості мешкав щонайменше ще один вид аздархоїдного птерозавра.
Загалом дослідники нараховують щонайменше три види аздархоїдів у межах кембриджського грінсенду, а якщо враховувати різні типи кісток, — мінімум чотири різні форми.
Європа як можливий центр походження тапежарид
На основі цих знахідок команда припускає, що Європа могла бути «гарячою точкою» раннього різноманіття тапежарид і, можливо, вихідним регіоном для двох основних гілок групи — синоптеринів (sinopterines) зі Східної Азії та тапежаринів (tapejarines) з Південної Америки.
Потенційні шляхи розселення через Північну Африку, зокрема по з’єднаннях, описаних у гіпотезі Єврогондвани (Eurogondwana), узгоджуються з такою картиною. Вчені підсумовують, що Європа була важливим регіоном в еволюційній історії тапежарид і центром їхнього раннього «випромінювання», тобто швидкого розгалуження на різні форми.
Результати роботи опубліковано в Zoological Journal of the Linnean Society, де детально описано як анатомію Hintighernia edingerae, так і її можливі еволюційні та біогеографічні зв’язки.