Дослідження вчених з Бельгії та Данії дає привід вважати, що гістамін відіграє важливу роль в адаптації організму до фізичних навантажень. Разом із цим, антигістамінні засоби можуть послаблювати позитивний вплив тренувань на здоров’я людини. Такі результати опубліковані в журналі Science Advances.
Аеробне тренування, або як його ще називають кардіо, вважається ефективним способом підтримати здоров’я серцево-судинної системи, метаболізму та й загалом знизити ризик розвитку чималої кількості захворювань. Ці ефекти тренування можуть досягатися через різні молекулярні механізми, що відбуваються у скелетних м’язах або в усьому організмі. Приміром, вправи допомагають збільшити кількість кровоносних судин та посилити роботу мітохондрій у м’язах, що покращує метаболічне здоров’я загалом. Але разом із тим науковцям все ще невідомо, які саме молекулярні механізми відповідальні за ці зміни. Одним із потенційних посередників, відповідальних за користь аеробних тренувань, останніми роками розглядають гістамін. Це сполука, яка найбільше відома за здатність запускати симптоми алергії, але вона відіграє ще багато важливих функцій в організмі. Багато рецепторів гістаміну також розташовано в скелетній мускулатурі, але їхню функцію недостатньо вивчено, тому за це взялися вчені з Гентського університету та Університету Копенгагена.
Щоб з’ясувати, чи справді гістамін має важливе значення для досягнення позитивних ефектів від фізичних тренувань, вчені вирішили перевірити, що буде, якщо заблокувати гістамінові рецептори. Це не важко зробити оскільки антигістамінові засоби вже тривалий час використовуються людьми та повсюдно доступні для боротьби з проявами сезонних алергій, наприклад, сінної гарячки.
До дослідження залучили дві групи здорових добровольців. У першу групу увійшло вісім учасників, які приймали протягом двох днів плацебо або антигістамінний препарат та здійснювали однакове для всіх тренування. Вимірюючи показники крові учасників до та після вправ учені прагнули дослідити вплив блокування гістаміну на разове тренування. Друга група учасників складалася вже з вісімнадцяти людей, які протягом шести тижнів приймали антигістамінний засіб або плацебо перед кожним з трьох тренувань на тиждень. Обстежуючи цих піддослідних, науковці вивчали довгостроковий вплив блокування рецепторів гістаміну.
Загалом учасники обох дослідів показали зменшення ефективності в тренуваннях, якщо вони приймали антигістамінний препарат. Зокрема, у цих людей було меншим кровопостачання м’язів, зростання якого може покращувати їхнє відновлення, але гіршими показники чутливості до інсуліну. Тож автори вважають, що гістамін справді відіграє важливу роль в адаптації м’язів до навантажень, що варто досліджувати в наступних роботах.
Проте це не означає, що людям не слід використовувати антигістамінні засоби, коли вони тренуються, принаймні через те, що у дослідженні учасникам давали істотно вищі дози антигістамінних, ніж зазвичай міститься в ліках проти алергії. Ці результати дослідження можуть допомогти розробити методи покращення ефективності тренувань для здоров’я, сподіваються автори.
Натхнення: www.nauka.ua