Археологи, ймовірно, наблизилися до розгадки однієї з найбільших таємниць ісламської археології — можливого виявлення легендарного міста-палацу Медінат-аль-Захіра, знищеного понад тисячу років тому.
Місцезнаходження цього міста тривалий час залишалося предметом наукових дискусій і гіпотез. «Медінат-аль-Захіра» — «блискуче місто» — описується в історичних джерелах як архітектурне диво, що поєднувало ісламські, римські та вестготські традиції. Хроніки згадують розкішні палаци, терасні сади та навіть басейни з ртуттю, створені для демонстрації могутності та технологічної переваги.
Місто було зведене наприкінці X століття за правління Альмансора — фактичного володаря Омейядського халіфату Аль-Андалус. Воно виконувало роль політичної та адміністративної столиці, але було повністю зруйноване у 1010 році під час громадянської війни, що поклала край цій формі влади.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Meridies, пропонує переконливі докази можливого місцезнаходження міста. Історик і археолог Антоніо Монтерросо Чека з Університету Кордови використав технологію LiDAR — «визначення відстані за допомогою лазерного світла» — для аналізу рельєфу східної околиці Кордови, зокрема гірського району Пендолільяс.
«Отримані аномалії рельєфу відповідають масштабній археологічній структурі, яка за своїми характеристиками узгоджується з описами загубленого міста Альмансора», — зазначає Чека. Дані свідчать про поховані терасні комплекси, прямокутні й квадратні споруди та ортогональну сітку планування, типову для монументальних столиць Омейядів.
Загальна площа виявленої структури становить близько 120 гектарів, що відповідає масштабам столиці, створеної для враження та демонстрації влади. Планування має разючу подібність до Медінат-аль-Захра — іншого палацового міста поблизу Кордови, внесеного до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Дослідник також звертає увагу на історичну спадковість цієї території. У пізньому середньовіччі вона входила до королівського домену, а в XVI столітті, за правління Філіпа II, використовувалася як державні кінні угіддя. Така безперервна асоціація з владою підсилює аргумент на користь виняткового статусу місця.
Хоча результати базуються переважно на дистанційному зондуванні, вони створюють серйозні підстави для початку повномасштабних археологічних розкопок. Якщо гіпотеза підтвердиться, це відкриття може докорінно змінити уявлення про міське планування та політичну символіку Аль-Андалус.
Світ науковців уважно стежить за подальшим розвитком подій, адже Медінат-аль-Захіра може перестати бути легендою і знову увійти в історію — вже як археологічна реальність.